Вінницький районний суд
Вінницької області
На виконання завдання Апеляційного суду Вінницької області проведено узагальнення судової практики Вінницького районного суду у справах про відшкодування моральної шкоди за перше півріччя 2016 року.
Згідно статистичних даних, протягом першого півріччя 2016 року Вінницьким районним судом Вінницької області розглянуто 9 цивільних справ, в яких вирішувалось питання про відшкодування моральної шкоди, з них позовні вимоги задоволено в повному обсязі – 1, задоволено частково – 6, відмовлено – 1, залишено без розгляду – 1.
З 9 цивільних справ даної категорії скасовані апеляційним судом Вінницької області – 2, ще на даний час перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції – 1 та на розгляді у суді касаційної інстанції – 2.
На сьогодні існує розширена законодавча база, яка закріпила право громадянина на відшкодування моральної шкоди, а саме: Конституція України; Цивільний кодекс України, Кодекс законів про працю; Закони України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991р.; „Про інформацію" від 2 жовтня 1992р.; „Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993р.; Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993р.
Існує також і судова практика з порушеної проблеми, зокрема: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"; Методичні рекомендації „Відшкодування моральної шкоди" (лист Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 р. № 35-13/797), та інші.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях, у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під час розгляду позовів щодо відшкодування моральної шкоди, суддям постійно доводиться вирішувати проблеми різноманітного характеру. Зокрема, необхідно визначити розмір відшкодування, визначити ступінь психотравмувальності певного правопорушення і, врешті-решт, враховуючи психофізіологічні особливості людини, визначити чи взагалі була завдана моральна шкода.
Особи, які зазнали порушення своїх, гарантованих Конституцією прав, нерідко високо оцінюють свої страждання. Слід зазначити, що в законодавстві відсутня єдина концепція призначення відшкодування та визначення певної грошової суми за певний вид страждань. Тому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, 31.08.2016 року до Вінницького районного суду звернувся гр. М. з позовом до Садівничого товариства «Автомобіліст», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – гр. П. про усунення порушення прав члена Садівничого товариства «Автомобіліст» та відшкодування моральної шкоди (справа № 128/3281/15-ц), мотивовуючи позов тим, що він членом СТ «Автомобіліст», проте на його звернення до товариства в особі голови СТ гр. П., йому в порушення Статуту товариства та Закону України «Про інформацію» не надано до цього часу відповідних документів, на отримання копій яких він має право, так як дана інформація не є закритою та стосується його як члена товариства, а саме: позивач бажає отримати від відповідача належним чином посвідчені копії протоколів (з додатками) щорічних загальних зборів за 2011-2014 роки; актів ревізійної комісії за 2011-2014 роки; кошторисів за 2011-2014 роки; списку членів правління з визначенням часу їх обрання з 2011 року по травень 2015 року; кількість уповноважених, їх прізвища та ініціали з вказівкою дати їх обрання; протоколів засідання правління згідно п.6.5 Статуту товариства за період з 2011-2014 роки та по травень 2015 року; наказу про прийняття на посаду бухгалтера-касира з 2011 року по травень 2015 року; витягів з книги наказів про прийняття на роботу штатних працівників, а також по угоді (контракту) за період з 2011 року по травень 2015 року; довідку про кількість ділянок, забезпечених електроенергією і конкретно, які підключені за період з 2011 року по травень 2015 року щорічно. Проте, добровільно надати зазначені документи позивачу відповідач відмовляється, в зв’язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом. Крім цього, позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях і яку він оцінює в розмірі 5000 грн.
Рішенням Вінницького районного суду від 24.02.2016 року позов гр. М. задоволено частково, зобов’язано відповідача надати належним чином завірені копії документів, а в частині позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн. відмовлено повністю, оскільки позивачем не доведено наявність спричиненої йому моральної шкоди діями відповідача, тому вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Рішення суду не оскаржувалося, набрало законної сили 09.03.2016 р.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995 року вказано, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
21.08.2015 р. до Вінницького районного суду Вінницької області звернулася гр. Л. з позовом до ФОП К. про стягнення матеріальної та моральної шкоди (справа № 128/3182/15-ц) посилаючись на те, що 03 квітня 2015 року позивачка перебувала на поминальному обіді в кафе «А». На наступний день вона відчула значне погіршення здоров'я. На наступний день 04 квітня гр. Л. викликала швидку допомогу, та отруєння виявилось настільки сильним, що 06 квітня 2015року позивачка була госпіталізована в інфекційне відділення Вінницької центральної районної клінічної лікарні Вінницької області, в якій стаціонарно лікувалась до 14 квітня 2015 року з діагнозом гострий гастроентероколіт (гостра кишкова інфекція). Ще семеро осіб, крім позивачки, було госпіталізовано в інфекційне відділення ВЦРКЛ, які були присутні на поминальному обіді в кафе «А», що підтверджується відповіддю Головного управління держсанепідслужби у Вінницькій області від 18 травня 2015року за №02/02-11/1256. Даний спалах групового гострого інфекційного захворювання в кафе «А» був спричинений грубим порушенням санітарних норм відповідачем. Усі 68 осіб перед поминальним обідом мили руки на дворі, поливаючи один одному з крушки та без мила, що вказує на відсутність проточної води в кафе та являється грубим порушенням норм гігієни в закладах громадського харчування. До приготування їжі та обслуговування відвідувачів власником даного кафе залучались сторонні особи, які не являються працівниками даного закладу. Як вбачається із двох відповідей Держсанепідслужби, під час розслідування було становлено, що в мийному відділені з п'яти встановлених ванн для посуду на одній відсутній кран подачі води, а дві взагалі не обладнані.
Враховуючи дані обставини та факти викладені в позовній заяві, позивач вважає, що відповідач по даній справі повинен відшкодувати їй матеріальну шкоду. Крім матеріальної шкоди, позивачці була завдана значна моральна шкода. Отруєння організму в її похилому віці призвело до морально-психологічного стресу. Курс лікування гострого кишкового захворювання припав на святкові дні «Великодня», від ситуації, яка виникла позивачка була позбавлена можливості повноцінного святкування, та ще по сьогоднішній день перебуває на дієті так як багатьох продуктів харчування не може споживати із-за наслідків перенесеної хвороби. Такі обставини, що виникли з протиправних дій відповідача, призвели до надмірного переживання та погіршення сну, та як наслідок моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків, що вимагають від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі вищевикладеного, позивачка просила стягнути на її користь 1684 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди. В подальшому збільшила позовні вимоги та визначає матеріальну шкоду у розмірі 3630 грн. , моральну шкоду визначає в 5000 грн.
В якості доказів позивачкою надано копію медичної виписки за № 6912, виписку з медичної картки стаціонарного хворого, квитанції.
Факт споживання в кафе їжі, що призвело до отруєння підтвердили свідки Л. та М., які також перебували на поминальному обіді та перенесли харчове отруєння, однак до лікарні не зверталися.
Проаналізувавши надані позивачкою докази, суд дійшов висновку вважати встановленим настання для позивачки моральної шкоди, що полягала у перенесеному фізичному болю, погіршенні стану здоров’я, порушенні звичайного ритму життя, необхідності відновлення стану здоров’я, що існував до порушення прав позивачки.
Враховуючи характер порушення прав позивачки, наслідки для її стану здоров’я, глибину фізичних та душевних страждань, та можливість відновлення стану, що існував до порушення, визначив розмір моральної шкоди на суму 2500 грн. В решті стягнення моральної шкоди на суму 2500 грн. рішенням суду відмовлено.
Розмір матеріальної шкоди судом визначена на суму 1665, 83 грн., згідно наданих позивачкою квитанцій. В іншій частині стягнення матеріальної шкоди відмовлено за недоведеністю.
Дане рішення суду першої інстанції скасовано згідно рішення суду Апеляційного суду Вінницької області від 29.07.2016 року. Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, не звернув уваги та не врахував, що у справі відсутні докази, які б безпосередньо вказували на винні дії відповідача та наявність причинно-наслідкового зв’язку із заподіяною позивачу шкодою, через що дійшов необгрунтованого висновку, про те, що шкода позивачу заподіяна саме внаслідок вживання неякісної їжі , замовленої в кафе «А», поклавши в основу рішення припущення. В ході розслідування, фахівцями в кафе «А» патогенної мікрофлори не виявлено, в наявності протічна холодна та гаряча вода, відібрані проби питної води відповідають нормам, заклад забезпечений необхідними технічними та гігієнічними засобами. мийному відділені з п'яти встановлених ванн для посуду на одній відсутній кран подачі води, а дві взагалі не обладнані.
Надана позивачем виписка з медичної карти засвідчує той факт, що позивач Л. перебувала на лікуванні у лікувальному закладі, однак там не зазначено , що Л. отруїлася саме внаслідок грубого порушення відповідачем санітарних норм. Показання свідків Л. та М. суд апеляційної інстанції не приймає до уваги , оскільки наявність у них харчового отруєння не може бути доказом порушення відповідачем санітарних норм.
З викладеного слідує, що вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, необхідно враховувати наявність обгрунтованих доказів заподіяння шкоди та доказів настання наслідків, що обумовлюють виникнення моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
З огляду на зазначене, якщо позивачем не доведено наявність спричиненої йому моральної шкоди діями відповідача, така вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягає.
По справі № 128/58/16-ц, 06.01.2016 р. гр. К. звернувся Вінницького районного суду з позовом до П., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача СК «АСКО МЕДСЕРВІС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначивши, що 11.05.2016 р. відповідач П., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не дотрималася безпечної дистанції під час руху, внаслідок чого вчинила зіткнення з автомобілем позивача. В результаті ДТП, автомобілю позивача було завдано технічних пошкоджень, що призвело до неможливої його подальшої експлуатації без ремонтно-відновлювальних робіт, а водій-позивач зазнав значної матеріальної та моральної шкоди. Вина відповідача П. у вчиненні дорожньої транспортної пригоди визнана постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2015 року по справі № 127/10755/15-п, а тому цей факт є преюдиціальним і не потребує і доказування.
В результаті ДТП водій-позивач зазнав втрат не лише матеріального, а і морального характеру, що виражалися в душевних хвилюваннях, стресі психологічному дискомфорті через розладом нормального повсякденного життя, тому просив суд винести рішення про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 29156 грн. 98 коп. та моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
27.05.2016 р. по даній справі Вінницьким районним судом винесено заочне рішення, яким позовні вимоги К. задоволено частково, присуджеено до стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної шкоди – 29 156, 98 грн. та суми моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Присуджуючи до стягнення суму матеріальної шкоди 29 156, 98 грн., суд враховував фактичний матеріальний збиток позивача, який склав 29 156, 98 грн. , що повністю підтвердилося наданими доказами (квитанціями, актами робіт, тощо).
Щодо стягнення моральної шкоди суд враховував, положення ст.23 ЦК України, з якої вбачається, що моральна шкода полягає у фізичному болю чи стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в наслідок протиправної поведінки відносно неї, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної чи юридичної особи.
Оскільки, позивачу також було спричинено моральні страждання внаслідок пошкодження його майна, з врахуванням того, що позивач переніс психологічний стрес, внаслідок ДТП, був змушений змінити свій звичайний ритм життя, приймати додаткові зусилля для забезпечення можливості пересування, та забезпечення своїх потреб, при тому, що позивач є інвалідом 2 групи, суд дійшов висновку, що достатнім й справедливим буде визначення розміру моральної шкоди в 5000 грн.
У цивільній справі № 128/514/15-ц про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, рішенням суду від 24.04.2016 року позов задоволено повністю. Судом встановлена моральна шкода, яка виражалась в душевних стражданнях, через нервовий стрес внаслідок скоєння ДТП, поведінці винної особи, у зміні життєвих планах позивача, ремонті автомобіля, пошуку майстрів, запасних частин, що створювало труднощі у повсякденному побуті, у втраті часу на ремонт , чисельності поїздок по справах пов’язаних з ремонтом. Суд враховував розмір спричиненої шкоди, виходячи з наслідків неправомірності дій відповідача, а тому визнав вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Висновки.
При проведенні узагальнення встановлено, що в більшості випадків судді Вінницького районного суду вірно застосовують матеріальні і процесуальні норми права під час розгляду справ зазначеної категорії. При постановленні рішень по справі, визначаючи факт заподіяння потерпілому моральної шкоди, розмір відшкодування, судді дотримуються засад розумності, виваженості та справедливості, враховують положення Постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Постанов Пленуму Верховного Суду України, застосовують правові позиції Верховного Суду України, вивчають практику Європейського суду з прав людини, обговорюють на зборах суддів причини скасування апеляційною інстанцією рішень по справах даної категорії.
В цілому, слід зазначити, що проблемних та спірних питань при розгляді справ даної категорії у суддів Вінницького районного суду не виникало.
До узагальнення Вінницький районний суд додає 5 копій належним чином завірених судових рішень винесених у справах про відшкодування моральної шкоди за перше півріччя 2016 року.
В.о. голови суду І.А. Ганкіна
Виконавці
Л.А. Змерзла
Н.А Лебідь
52-20-01
_03_03.png)
