Аналіз практики перегляду та скасування заочних рішень

    Відповідно до плану роботи Вінницького районного суду Вінницької області на перше півріччя 2017 року, проведено аналіз практики  перегляду та скасування заочних рішень Вінницького районного суду Вінницької області за перше півріччя 2017 року.

    Метою аналізу є вивчення судової практики застосування норм Цивільного процесуального кодексу України при заочному розгляді справ, аналіз помилок, що допускаються суддями.

    Заочне рішення може ухвалюватися лише у справах позовного провадження. Норми глави 8 ЦПК України, які регулюють порядок заочного розгляду справи, розміщені в межах розділу ІІІ ЦПК України «Позовне провадження» і встановлюють особливості розгляду справ у порядку позовного провадження, а не окремого провадження, наказного чи іншого провадження.

    Так, заочне провадження відповідно до ЦПК України є особливим порядком розгляду та вирішення цивільної справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, та якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, з ухваленням заочного рішення.

    Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно.

    Інститут заочного провадження спрямований також на розвиток ч. 3 ст. 27 ЦПК України про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

    Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.

    Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети – сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя.

Умови проведення заочного розгляду справи.

    Проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі наявності умов, визначених у ст. 224 ЦПК України. Законодавець встановив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

    Таким чином, умовами проведення заочного розгляду справ є: неявка відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи. Лише за наявності всіх п’яти умов суд може провести заочний розгляд справи.

    Неявка відповідача в судове засідання.

    Необхідною умовою для заочного провадження є неявка відповідача в судове засідання. Неявкою відповідача є його фактична відсутність у залі судового засідання при розгляді     справи по суті. При цьому необхідно враховувати, що неявкою відповідача є його особиста відсутність, а також відсутність його представника.

    У випадку явки в судове засідання представника відповідача з належно оформленими повноваженнями суд не вправі ухвалювати заочне рішення. Це випливає зі змісту ст. 38 ЦПК України про те, що сторони можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника, і ст. 44 ЦПК України щодо можливості вчинення представником усіх процесуальних дій від імені особи, яку він представляє, а також того, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

    Неявка відповідача в судове засідання після оголошеної перерви, зупинення провадження у справі та поновлення її слухання не дає підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач брав участь у попередніх засіданнях, йому роз’яснювали його права та обов’язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог.

    ЦПК України також встановлює вимогу, що у разі участі в справі кількох відповідачів заочний розгляд можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (ч. 2 ст. 224).

    Належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання.

    На підставі ст. 224 ЦПК України суд до постановлення ухвали про заочний розгляд справи обов’язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду справи не існує.

    Відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро та органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. При цьому друкований орган, в якому розміщуються відповідні оголошення, визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини 9,10 статті 74 ЦПК України).

    Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 52 затверджено Порядок визначення друкованого засобу масової інформації, в якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи. Відповідно до зазначеного Порядку, оголошення про виклик до суду публікується в установлені законодавством строки у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження за останнім відомим місцем проживання (перебування) на території України відповідача, третіх осіб, свідків.

    У разі, якщо суд встановить, що відомості про належне повідомлення відповідача відсутні, він повинен відкласти провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України.

    Відсутність поважних причин для неявки відповідача.

    На підставі ст. 224 ЦПК України суд повинен перевірити не лише факт належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, але й поважність причин неявки відповідача в судове засідання, якщо вони відповідачем були повідомлені. За відсутності відповідача з причин, які судом визнано поважними, заочний порядок розгляду справи виключається.

    Відсутність клопотання відповідача про розгляд справи у його відсутності.

    У разі надходження від відповідача заяви про розгляд справи у його відсутності суд також не вправі ухвалювати заочне рішення. Ця умова не передбачена в ст. 224 ЦПК України, однак випливає зі змісту ст. 169 ЦПК України, відповідно до якої неявка відповідача в судове засідання, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, не є перешкодою для розгляду справи в загальному порядку. Тому підстав для заочного розгляду справи немає. Причини неявки відповідача в цьому випадку судом не з’ясовуються. Суд за таких обставин розглядає справу у загальному порядку або відкладає розгляд справи на підставі п. 2 ч. 2 ст. 169 ЦПК України.

    Відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи.

    Відповідно до ст. 224 ЦПК України не допускається проведення заочного розгляду справи за наявності заперечень позивача проти такого вирішення спору.

    Оскільки ЦПК України не встановлює способів висловлення згоди позивача на заочний розгляд справи, то вона може бути й усною, проте обов’язково повинна фіксуватися у протоколі судового засідання.

    Якщо позивач не погоджується на розгляд справи в порядку заочного провадження, то суд відкладає розгляд справи та направляє відповідачу, який не з’явився, повідомлення про час і місце нового судового розгляду.

Порядок заочного розгляду справ.

    Особливості заочного розгляду справ полягають, передусім, у тому, що у дослідженні обставин справи бере участь лише позивач. Таким чином, при розгляді справи фактично відсутня змагальність сторін.

    Вбачається, що суд повинен роз’яснити позивачеві його право на розгляд справи в порядку заочного провадження. Водночас позивачеві необхідно роз’яснити його право на розгляд справи у звичайному порядку.

    При цьому суд також повинен роз’яснити позивачеві, що його згода на розгляд справи за відсутності відповідача є одночасно відмовою від частини своїх процесуальних прав щодо розпорядження позовними вимогами, зокрема, щодо неможливості зміни позивачем предмета або підстави позову та зміни розміру позовних вимог. Якщо ж позивач реалізує ці права, то у такому випадку суд повинен відкласти судовий розгляд на підставі ч. 3 ст. 224 ЦПК України для повідомлення про це відповідача.

    Вбачається, що норма ч. 3 ст. 224 ЦПК України не підлягає звуженому тлумаченню, і суд у разі зменшення позивачем розміру позовних вимог також повинен відкласти судовий розгляд для повідомлення про це відповідача, оскільки відповідач у цьому випадку може визнати позов із відповідними наслідками (ст. 174 ЦПК України).

    Суд вирішує питання щодо заочного розгляду справи до початку розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Оскільки процесуальним законом не встановлено вимоги щодо форми її прийняття, така ухвала може бути оформлена як окремий процесуальний документ відповідно до вимог ч. 1 ст. 210 ЦПК України, так і протокольно, відповідно до вимог ч. 2 ст. 210 цього Кодексу.

Зміст заочного рішення.

    У найменуванні назви рішення правильним є зазначення «Заочне рішення» у зв’язку з особливостями процедури ухвалення таких рішень та з огляду на необхідність чіткого визначення для осіб, які беруть участь у справі, а також для судів належного порядку оскарження чи перегляду заочного рішення.

    В описовій частині заочного рішення необхідно вказати, що справа розглядалася за відсутності відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням вимог, встановлених законом.

    Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України у резолютивній частині заочного рішення має зазначатися строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження, а також відповідно до ст. 226 ЦПК України обов’язково має бути зазначено строк і порядок подання відповідачем заяви про його перегляд.

    Таким чином, в резолютивній частині заочного рішення необхідно вказувати, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Також повинно зазначатися, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду з визначенням порядку апеляційного оскарження, а також вказуватися, що позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку до апеляційного суду. Зазначена частина заочного рішення може мати таке формулювання:

    «Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.».

    Відповідно до ст. 227 ЦПК України відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше п’яти днів з дня його проголошення.

Перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив.

    ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення – шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення (статті 228-232), а також загальний порядок – апеляційне оскарження – для позивача (ст. 232).

    Статтею 229 ЦПК України визначено вимоги щодо форми і змісту заяви про перегляд заочного рішення. За правилами ст. 121 ЦПК України неналежно оформлена заява про перегляд заочного рішення залишається судом без руху і відповідачу надається строк для усунення недоліків. У разі, якщо відповідач у встановлений строк виправить визначені судом недоліки, заява про перегляд заочного рішення вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику, про що постановляється відповідна ухвала.

    Складним питанням у судовій практиці є можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною і повернення її заявникові. Частиною 7 статті 229 ЦПК України передбачено, що до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила ст. 121 ЦПК України, тобто про залишення заяви без руху та про визнання заяви неподаною та повернення її заявникові. Однак у ст. 293 ЦПК України серед ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, не вказано ухвалу про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною та повернення її заявникові, а передбачено лише можливість апеляційного оскарження ухвал про повернення заяви позивачеві (заявникові) –  п. 3 ч. 1 ст. 293 та про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду –  п. 16 ч. 1 ст. 293.

    У зв’язку з цим вбачається правильною практика апеляційних судів, які розглядають апеляційні скарги на ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаними та повернення їх заявникові, виходячи з аналогії закону відповідно до ч. 7 ст. 8 ЦПК України.

    Окрім того, неможливість оскарження відповідачем у справі ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною та повернення її заявникові призвело б до позбавлення його права на апеляційне оскарження заочного рішення, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК України відповідач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку лише після залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

    Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії. Вирішуючи питання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції відповідно до вимог статей 72-73 ЦПК України повинен повідомити осіб, які беруть участь у справі, про місце і час розгляду цього питання.

    У випадку постановлення судом ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав, встановлених ст. 207 ЦПК України, така ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку окремо від рішення суду відповідно до п. 16 ч.1 ст. 293 ЦПК України.

    Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі, й одночасно повідомляє їх про час і місце розгляду заяви.

    У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд відповідно до ч. 3 ст. 231 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій може реалізувати одне з таких повноважень: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

    Зі змісту ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з’явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

    Тому правильною є практика скасування заочного рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК України, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

    Скасовуючи заочні рішення суд має переконатись, чи є достатні для цього підстави, передбачені законодавством.

    Як випливає з п. 2 ч. 3 ст. 231 ЦПК України, у разі скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, призначається дата розгляду справи в загальному порядку.

    Ухвала про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від заочного рішення, оскільки така ухвала не передбачена в переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду першої інстанції, визначені ст. 293 ЦПК України. Окрім того, в контексті ч. 4 ст. 231 ЦПК України після залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач може оскаржити в апеляційному порядку не таку ухвалу суду, а саме заочне рішення.

Апеляційне оскарження заочного рішення.

    Відповідно до ч. 2 ст. 232 ЦПК України позивач, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення –  відповідач, мають право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, а також відповідно до ч. 3 ст. 232 ЦПК України в загальному порядку оскаржується позивачем або відповідачем повторне заочне рішення.

Повторне заочне рішення.

    Відповідно до змісту ч. 3 ст. 232 ЦПК України після скасування заочного рішення суд призначає справу до нового судового розгляду в загальному порядку. У разі неявки відповідача у нове судове засідання суд за наявності інших встановлених умов може постановити повторне заочне рішення. Однак відповідно до зазначеної норми повторне заочне рішення може бути оскаржене як позивачем, так і відповідачем лише в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Таким чином, право на подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення втрачається.

    Відповідно до даних Автоматизованої системи документообігу справ Вінницького районного суду Вінницької області вбачається, що станом на перше півріччя 2017 року в провадження суду надійшло 10 заяв про перегляд заочного рішення; перереєстровані з 2016 року – 6  заяв про перегляд заочного рішення, з них: 4 заяви про перегляд заочного рішення задоволені, заочні рішення скасовані, а справи призначені до розгляду в загальному порядку; 6 заяв про перегляд заочного рішення залишено без задоволення; 3 заяви про перегляд заочного рішення визнано неподаними та повернуто заявникам відповідно до вимог ст.ст. 121, 229 ч. 7 ЦПК України; 2 заяви про перегляд заочного рішення залишені без розгляду на підставі поданих заявниками заяв і 1 заяву повернуто заявнику, оскільки вона була подана та підписана представником позивача в інтересах останньої.

    Так, задовольняючи заяви про перегляд заочних рішень та скасовуючи заочні рішення і призначаючи справи до розгляду в загальному порядку, Вінницький районний суд Вінницької області, зокрема, брав до уваги поважність причин неприбуття відповідачів в судові засідання та надані ними докази, які підтверджують ці причини, а також докази, які мають істотне значення для вірного вирішення справи та які не були відомі суду на час ухвалення заочних рішень.

    Залишаючи без задоволення заяви про перегляд заочних рішень, Вінницький районний суд Вінницької області у всіх випадках керувався тим, що відповідачами або їх представниками не надано суду належних доказів, які б підтверджували поважність причин їх неявки в судові засідання, а також доказів в заперечення позовних вимог, які б мали суттєве значення для вирішення справи по суті.

    В першому півріччі 2017 року Апеляційним судом Вінницької області було розглянуто 1 апеляційну скаргу у справі «про стягнення заборгованості за кредитним договором» на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області про визнання неподаною та повернення заяви про перегляд заочного рішення від 01.06.2017 року.

    Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20.06.2017 року вищевказану ухвалу суду було скасовано, а питання про прийняття та розгляд заяви про перегляд заочного рішення передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Вирішуючи питання про повернення поданої відповідачем заяви про перегляд заочного рішення та визнаючи заяву неподаною і повертаючи її заявнику, районний суд виходив із того, що заявником вимоги ухвали суду від 15.05.2017 року про усунення недоліків заяви не були виконані у встановлений судом строк, а тому подана заява в силу вимог статей 121, 229 ЦПК України підлягає поверненню.  

    Залишаючи без руху подану заяву про перегляд заочного рішення ухвалою від 15.05.2017 року з підстав недотримання змісту заяви, визначеного статтею 229 ЦПК України, районний суд вказав на те, що в заяві не зазначено, відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 229 ЦПК України, причини неповідомлення суду неявки в судове засідання.

    Скасовуючи ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області про визнання неподаною та повернення заяви про перегляд заочного рішення від 01.06.2017 року, апеляційний суд виходив з того, що висновок районного суду є помилковий та не ґрунтується на правильній оцінці змісту поданої заяви, посилаючись на те, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 229 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це. А з поданої заяви вбачається, що заявник вказала на обставину, що свідчить про причини неявки в судове засідання, а саме її хворобу. Із цього вбачається  причина неповідомлення суду про таку обставину, а саме ця ж хвороба. Заявник вказала також на докази про це, а саме медичну довідку. Отже, заявник виконала вимоги п. 3 ч. 2 ст. 229 ЦПК України.

    Таким чином, за висновком апеляційного суду, суд першої інстанції необґрунтовано та з формальних підстав повернув вказану заяву заявнику, що є порушенням судом норм процесуального права та порядку встановленого для вирішення цього питання.

    Одну ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 23.02.2017 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача та його представника про поновлення строку для звернення з заявою про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29.11.2016 року у справі про поділ майна подружжя, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30.03.2017 року скасовано, а заяву про перегляд заочного рішення передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Таке рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районним судом порушено порядок, встановлений для його вирішення, а саме: не враховано, що  строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення пропущено лише чотири дні, що не може бути підставою для позбавлення відповідача права на захист порушених прав, свобод та інтересів, оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Європейської конвенції прав людини. Крім того, районним судом не було враховано, що відповідач на час ухвалення заочного рішення хворів, що підтверджує поважність його відсутності під час ухвалення заочного рішення суду, на яку суд першої інстанції не звернув уваги.

    Також у зв’язку з залишенням Вінницьким районним судом Вінницької області  заяв про перегляд заочних рішень без задоволення, в період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року Апеляційним судом Вінницької області розглянуті певні справи, які оскаржені в загальному порядку.

    Так, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 30.05.2017 року заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25.11.2016 року у справі про стягнення аліментів було змінене з врахуванням матеріального становища платника аліментів (відповідача), яке не було відоме суду першої інстанції на час ухвалення заочного рішення.

    Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24.04.2017 року заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16.03.2016 року у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

    Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20.04.2017 року заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.07.2015 року у справі про стягнення боргу за кредитним договором скасовано та закрито провадження у справі в зв’язку з прийняттям відмови позивача від позову.

    На 2 заочних рішення Вінницького районного суду Вінницької області подано апеляційні скарги позивачем та представником позивача.

    Так, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 01.03.2017 року заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06.12.2016 року у справі про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, скасування запису в трудовій книжці, зобов’язання здійснити запис, яким в задоволенні позову було відмовлено, - скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги було задоволено частково. Таке своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що судом першої інстанції при ухваленні заочного рішення було допущено порушення норм матеріального права.

    Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 27.02.2017 року скасовано заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14.11.2016 року у справі про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, яким позов було задоволено частково та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Скасовуючи зазначене заочне рішення апеляційний суд послався на те, що вирішуючи спір суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи і його висновки не в повній мірі відповідають обставинам справи.

    Також на 1 заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області подано апеляційну скаргу представником третьої особи.

    Так, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19.05.2017 року було задоволено апеляційну скаргу представника третьої особи та скасовано заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31.01.2017 року у справі про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення, з тих підстав, що суд неправильно застосував норми матеріального права.

    Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.03.2017 року було скасовано заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19.02.2016 року у справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27.05.2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою скасування даних рішень було те, що судом першої інстанції при ухваленні заочного рішення не було встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, при ухваленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, тому таке рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а саме: судом першої інстанції при ухвалені заочного рішення не було залучено до участі у справі іншу особу як співвідповідача.    

    Результати проведеного аналізу свідчать про ефективність заочного провадження з огляду на підвищення оперативності розгляду цивільних справ, а також незначний відсоток скасованих заочних рішень. В окремих випадках  розгляд справи  у порядку заочного  провадження  не  спрощує, а ускладнює  процес  та дає  можливість відповідачу його  затягнути, оскільки  він має право  на  скасування  заочного  рішення  судом, який його  ухвалив, після  чого  справа розглядається  в загальному порядку.

    Зміст проаналізованих судових рішень та матеріалів справ дає змогу зробити висновок про те, що в основному судді Вінницького районного суду Вінницької області дотримуються вимог процесуального законодавства  при ухваленні та перегляді заочних рішень, проте інколи допускають певних помилок, які постійно обговорюються та аналізуються  на нарадах і на зборах суддів Вінницького районного суду Вінницької області.

    Для покращення роботи суду необхідна  наявна кількість суддів відповідно до штатного розпису, які здійснюватимуть правосуддя. Реальне навантаження на тих суддів, хто на даний час здійснює судочинство, позначається на  ефективності судочинства.

Суддя                                                                                                 Ю.Ф.Карпінська