ЗЛОЧИННІСТЬ СЕРЕД ЖІНОК
у кримінальних справах,
розглянутих Вінницьким районним судом у 2010 році
та шляхи її попередження
Злочинність жінок відрізняється від злочинності чоловіків своїми кількісними показниками, характером злочинів і їх наслідками, способами і знаряддями вчинення, роллю, яку виконують при цьому жінки, вибором жертви злочинного посягання, та іншими обставинами.
Ця специфіка пов'язана з історичним місцем жінки в системі суспільних відносин, її соціальною роллю, біологічними і психологічними особливостями.
Соціальні умови і спосіб життя жінок змінюються, у зв'язку з чим змінюється і характер їх злочинної поведінки.
В 2010 році Вінницьким районним судом розглянуто 351 кримінальну справу на 413 осіб, з них 43 справи на 47 осіб, де засудженими є жінки, що складає 12% кримінальних справ у злочинах, скоєних жінками у загальній кількості розглянутих кримінальних справ.
Серед усіх засуджених осіб в 2010 році по Вінницькому районі, які вчинили злочини, жінки становлять 11,4%.
Найпоширенішими злочинами жінок є:
- злочини проти власності, зокрема - крадіжки приватного майна (майже 35% у загальній злочинності жінок);
- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин-це 42 %з у загальній злочинності жінок;
- зловживання посадовим становищем (2,3 % у загальній злочинності жінок);
- виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними (2,3%);
- порушення правил безпеки дорожнього руху (2,3%);
- створення або утримання місць розпусти і звідництво (2,3%);
- шахрайство (2,3%) та інші.
З числа усіх жінок, хто скоїв крадіжки 10,6% тих злодійок, хто постійно скоює крадіжки і були судимі раніше за аналогічні злочини.
В основному злочини скоюються жінками, які не мають сім'ї, достатнього матеріального забезпечення, не мають свого житла.
В ряді випадків тут десь «на задньому плані» присутня фігура чоловіка, не без впливу чи мовчазної згоди якого вчиняються ці злочини. Як правило, це співмешканець по квартирі або коханець.
Серед жінок, старших 30 років велика питома вага одиноких, що зумовлене розпадом їх подружніх зв'язків і втратою батьків.
На момент скоєння злочинів більшість жінок не мали сім’ї. Так, лише 11% жінок-злочинців на момент скоєння злочинів були заміжні, а 89% не мали сім’ї, були розлучені або були вдовою.
У жінок-злочинців, які не були позбавлені волі, сім'я, як правило, збереглася. Набагато гірше складаються сімейні справи у тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі. За життєвими спостереженнями, чоловік фактично і юридично створює собі нову сім'ю досить швидко, іноді навіть одразу ж після засудження дружини.
Серед злочинців-жінок досить велика частка осіб з неповною середньою освітою, а також тих, хто має лише середню освіту
90% жінок, які вчинили злочини, не працювали і не навчалися, причому сюди не входять домогосподарки.
Серед загальної кількості кримінальних справ, де злочини скоїли жінки було 9,3% злочинів скоєних жінками в групі з жінками або чоловіками.
Майже 35% засуджених жінок мали різні психічні розлади. Найчастіше це були алкоголізм та нервово-психічні розлади.
Вікова структура жінок-злочинців у кримінальних справах така:
20 років - 9,3 %
20-30років – 18,6 %
30-40 років - 11,6 %
40-50 років - 20,9 %
50-60 років - 11,6 %
60 років і більше – 28 % (серед них 21% злочини у сфері обігу наркотичних засобів).
Психологічні дослідження засуджених жінок показали, що вони не мають якостей, котрі могли б ускладнити профілактичну роботу з ними, та процес їх виправлення.
Відомо, що для жінок дуже важливі оцінки з боку інших людей і те, яке враження вони справляють. Злочинці-жінки тут не становлять винятку.
Потреба в самоствердженні, будучи одним з найпотужніших стимулів людських вчинків, стає у злочинців-жінок нав'язливою, суттєво впливаючи на їхній спосіб життя.
Це не просто намагання подобатися чоловікам чи виглядати краще інших жінок. Потрібно це для самоствердження, немовби для фіксації свого існування, свого місця в житті загалом.
Для злочинців-жінок взагалі властиві стійкість ефектних психотравмуючих хвилювань і висока імпульсивність, що призводить до неадекватного сприйняття життєвих ситуацій, поганого прогнозування наслідків своїх вчинків та неврівноваженої поведінки.
У зв'язку з вчиненням злочину більшість жінок відчуває свою провину, неспокій за майбутнє, особливо в період відбування покарання у місцях позбавлення волі.
Аналіз сучасних соціально-економічних процесів, умов життя жінок дає підстави стверджувати, що причини злочинності серед них сьогодні пов'язані з такими явищами:
1) значно активнішою участю в суспільному житті;
2) суттєвим послабленням головних соціальних інститутів і, в першу чергу, сім'ї;
3) зростаючою напругою в суспільстві, конфліктами між людьми;
4) поширенням наркоманії, алкоголізму, пияцтва, проституції, бродяжництва і жебрацтва.
Жінки стали набагато більше, ніж раніше, працювати. Сьогодні вони складають приблизно половину чисельності робітників та службовців і більшість - у таких сферах, як медичне обслуговування, освіта, торгівля, громадське харчування, кредитування
Багато жінок керують приватними підприємствами (як правило, малими й середніми). Дезорганізація у всіх цих сферах значно відчутніша для жінок, ніж для чоловіків. Звідси - злочинна поведінка.
На місці роботи жінки вчиняють розкрадання не тільки у зв'язку з доступом до цінностей, але й тому, що іншим шляхом ці цінності вони не можуть придбати.
Не таємниця, що нині у багатьох сім'ях жінки, які працюють у торгівлі чи в іншому місці, є головними годувальниками сім'ї навіть за наявності чоловіка.
Приблизно половина тяжких і малокваліфікованих робіт лягає на жіночі плечі.
Це абсолютно не нормально, і деморалізує жінок.
У більшості галузей відсутні обмеження і заборони для використання праці жінок. Для них встановлені рівна з чоловіками тривалість робочого дня і однакові норми розцінок. Водночас жінки значно більшою мірою піддані впливу негативних чинників, фізично вони слабкіші за чоловіків.
Криміногенна значимість цих обставин полягає в тому, що чимало жінок не витримують таких навантажень.
Природно, що цієї праці вони не тримаються і можуть її легко кинути, а джерелом отримання засобів до існування стають крадіжки, зайняття забороненими видами господарської діяльності, проституція тощо.
Як показало вибіркове дослідження, більша частина жінок-злочинців раніше були задіяні на тяжких, малокваліфікованих чи непрестижних роботах. .
Становище жінок на селі, де особливо велика частка ручної праці, ще скрутніше.
Набагато гірше тут розвинуто медичне, торговельне, культурно-побутове обслуговування, менше зручностей у будинках.
На селі вища смертність дітей і осіб працездатного віку. І не дивно, що жінки виїжджають до міста, поповнюючи ряди попрошайок, проституток, злодіїв, проявляють агресивність, невдало адаптувавшись у ньому.
На наших очах відбувається начебто соціальна «перебудова» жіночої природи.
Ці зміни можуть мати (і вже мають) досить негативні наслідки для суспільства, його духовної культури.
Непоправна шкода завдається справі виховання підростаючого покоління. Більше того, зараз ми живемо в умовах, коли становище з жіночою працею ще більше погіршується
Господарський механізм нерідко суперечить проголошеним соціальним пріоритетам. При відсутності відповідного правового механізму і бідності державної казни питання про соціальну захищеність і працевлаштування жінок в умовах кризового стану економіки загрожує подальшим загостренням криміногенної ситуації.
Зумовлюють жіночу злочинність також поєднання напруженої виробничої діяльності жінки з виконанням нею сімейних, материнських обов'язків призводить до небажаних наслідків.
Це виражається у тому, що вона не може проявити себе повною мірою ні там, ні тут, постійно відчуває втому, нервову напругу, страх не впоратися з численними справами, що веде до різних психічних розладів.
Через це деякі жінки перестають цінити і сім'ю, і роботу, починають вести анти суспільний спосіб життя, здобувати засоби до існування протиправним шляхом.
Сім'я, своя чи батьківська, певною мірою втрачає своє попереднє значення регулятора поведінки, послаблюються її контрольні функції.
Ті жінки, які перестають відчувати свій зв'язок з нею, вже не орієнтуються на її традиційні цінності і отримують більше можливостей діяти, не звертаючи уваги щоразу на неї. Значне послаблення соціального контролю за поведінкою жінок підвищує соціальну мобільність жінок, збагачуються їх ролі.
Тут потрібно брати до уваги і такий фактор, як можливість їх тіснішого спілкування з раніше засудженими особами і тими, хто скоює злочини. В подібному спілкуванні відбувається криміногенне зараження жінок, особливо молодих, засвоєння ними антисоціальних установок і стереотипів поведінки.
Скрутне матеріальне становище дівчат і молодих жінок з малозабезпечених сімей, яким закритий доступ до сучасних предметів одягу та інших престижних речей, може їх штовхати (і штовхає) на крадіжки, грабежі, розбої, а жорстокість і цинізм, що проявляються під час їх вчинення, є засобом психологічної компенсації пережитих принижень.
У зв'язку із сказаним, проблема попередження жіночої злочинності повинна вирішуватися в руслі боротьби зі злочинністю в цілому.
Обов'язковою передумовою ефективності соціальних заходів (програм) попередження жіночої злочинності є досягнення якісно нового стану нашого суспільства. Передусім жінка мусить мати принципово інший соціальний статус, захищений законом, її треба позбавити ролі основної (чи навіть рівної з чоловіком) «добувальниці» матеріальних благ, більше зосередивши сили і увагу на сім'ї, вихованні дітей.
Робота з профілактики злочинів серед жінок має охоплювати насамперед ті сфери життєдіяльності, в яких вони найчастіше вчиняються. Це побут і виробництво. При цьому слід звернути увагу на виховання жіночості, жіночого, а не чоловічого типу поведінки. Особливо це стосується попередження насильницької злочинності, яка становить серйозну загрозу моральному здоров'ю суспільства. Таке виховання повинно починатися в сім'ї і закріплюватися в школі.
Держава і суспільство зобов'язані надавати допомогу сім'ї, якими б нині малими не були їх можливості. Соціальна підтримка матері-одиначки, наприклад, має включати в себе не тільки сплату їй грошового утримання. Не менш важливо надати їй можливість більше заробляти, підвищити свою кваліфікацію. Заходи профілактики повинні охоплювати і дівчат-підлітків, які опинилися в скрутному становищі і вчиняють антигромадські проступки. Сюди слід віднести весь комплекс індивідуальних виховних заходів, встановлення опіки і піклування, направлення в дитячі будинки, школи-інтернати, влаштування на роботу чи навчання, а також надання медичної допомоги. Така допомога необхідна багатьом дівчатам правопорушницям, оскільки серед них велика питома вага осіб з венеричними, соматичними і психічними захворюваннями.
У виробничій сфері в числі перших завдань мусить бути скорочення робочого дня при збереженні попередньої заробітної плати для тих, хто має дітей, запровадження додаткових відпусток, покращання умов праці, суттєве скорочення кількості жінок, зайнятих на важких і шкідливих роботах.
Недопустимо використання праці жінок у нічних змінах. В перспективі, при зміцненні економіки, жінка повинна мати право вільного вибору: працювати і займатися лише громадською діяльністю, бути домогосподаркою і виховувати дітей чи поєднувати ці заняття.
Зараз можна почути чимало думок про роль церкви у житті суспільства. Розуміючи її зростаючий вплив, особливо у вихованні моральності людей, можна висловити припущення, що значення церкви в профілактиці злочинності взагалі, і жінок особливо, може принести свої плоди. Світовий досвід свідчить про це.
Суттєву роль у попередженні злочинності дівчат покликана відіграти кримінальна міліція у справах неповнолітніх, оскільки ранній профілактичний вплив на тих, хто може ступити на злочинний шлях, не тільки гуманний, але й досить ефективний спосіб боротьби зі злочинністю.
В ранній профілактиці сексуальної деморалізації дівчат помітнішу роль можуть відігравати медичні працівники, які надають їм гінекологічну і венерологічну допомогу. Вони повинні не тільки . своєчасно виявляти і лікувати вказані захворювання, але й встановлювати тих дівчат, які вже почали допускати аморальні поступки, а також джерела розбещення неповнолітніх. Медики можуть фіксувати і випадки посягань на їх статеву недоторканість та ставити перед компетентними органами питання про притягнення до відповідальності винних у цьому осіб.
Керівник апарату Вінницького районного суду С.С. Слободянюк
_03_03.png)
