flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ наказного провадження у І півріччі 2018 року

14 грудня 2018, 11:08

На виконання плану роботи Вінницького районного суду Вінницької області на ІІ півріччя 2018 року проведено узагальнення практики розгляду цивільних справ наказного провадження у І півріччі 2018 року.

Метою даного узагальнення є виявлення динаміки розгляду цивільних справ  в порядку наказного провадження у Вінницькому районному суді Вінницької області та застосування судом змін, внесених до розділу ІІ «Наказне провадження» ЦПК України на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до ст. 160  ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За І півріччя 2018 року у Вінницькому районному суді Вінницької області розглянуто 30 вимог про видачу судових наказів (28 вимог – про стягнення аліментів, 2 вимоги – про стягнення заборгованості), з них задоволено 19, відмовлено 11.

Основними причинами відмови у видачі судових наказів є:

- стягувачем заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам п. 4 ч.1 ст. 161 ЦПК України;

- отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника відповідно до ч.9 ст.165 ЦПК України;

- заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України.

 

Так, по справі № 128/187/18 ОСОБА_1 23.01.2018 року звернулась до Вінницького районного суду Вінницької області із  заявою  про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини.

Відповідно до положень, викладених в п. 4 , ч.1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину- однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до положень, викладених п. 3 ч.1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

 Звертаючись із даною заявою, стягувач просить суд винести судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів в розмірі 1/4 частки зі всіх його видів доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що стягувачем заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам п. 4 ч.1 ст. 161 цього Кодексу, оскільки вона просить суд видати наказ про стягнення розміру аліментів, які повинні бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в свою чергу, положення п. 4 ч.1 ст. 161 ЦПК України передбачає видачу судом наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, тобто в цій нормі права не закріплено прив’язки до мінімальної межі розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

А тому, ОСОБІ_1 відмовлено  у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

 

З аналізу виданих судових наказів вбачається єдина практика впровадження також ч. 1 ст. 168 ЦПК України щодо його змісту.

  Так, судові накази містять: дату видачі наказу; найменування суду, ПІП судді, який видав судовий наказ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (ПІП для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника; посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; суму грошових коштів, які підлягають стягненню; суму судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті; відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу за ст.ст. 170, 172 ЦПК України; дату набрання судовим наказом законної сили; строк пред’явлення судового наказу до виконання та дату видачі судового наказу стягувачу. 

Прослідковується практика надсилання судом копії судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та додатками до неї боржнику не пізніше наступного дня після винесення судового наказу відповідно до ч. 3 ст. 168 ЦПК України.

Згідно з ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового наказу є:

день вручення судового рішення під розписку;

день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Після вступу в законну силу другий примірник судового наказу надсилався рекомендованим листом із повідомленням про вручення стягувачу, а в деяких випадках видавався під розписку заявнику або законному представнику за наявності та підтвердження повноважень на його отримання відповідно до ст. 169 ЦПК України.

 

Висновки

 

Процедура наказного провадження стала альтернативою спрощеному провадженню, адже відтепер особа за наявності вимог, визначених у ч. 1 ст. 161 ЦПК України, вправі самостійно обрати в якому виді провадження розглядатиметься її справа – наказному або спрощеному позовному; по-друге, сама процедура видачі судового наказу та його скасування стала більш спрощеною. Зокрема, відтепер відсутня стадія відкриття наказного провадження, натомість у разі подання заяви про видачу судового наказу суд має виключно два повноваження – видати судовий наказ (ст. 167 ЦПК України) або відмовити у його видачі (ст. 165 ЦПК України).

Щодо процедури скасування судового наказу, то наразі суд розглядає заяву про скасування судового наказу без проведення судового засідання та у скорочені строки, маючи за результатами її розгляду лише два повноваження: 1) повернути вказану заяву, якщо вона не відповідає вимогам до форми та змісту чи пропущений строк її подачі (ч. 6 ст. 170, ч. 2 ст. 171 ЦПК України), та 2) скасувати судовий наказ (ч. 3 ст. 171 ЦПК України). Разом з тим додаткові гарантії надаються стягувачу у справах за аліментними зобов’язаннями відповідно до вимог, закріплених у пунктах 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, адже за такими вимогами подача заяви про скасування судового наказу не допускається (ч. 1 ст. 170 ЦПК України). Натомість боржник може звернутися із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, якщо останні мали місце, а у випадку видачі наказу за п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України також із позовом про зменшення розміру аліментів.

За результатами вивчення практики розгляду цивільних справ наказного провадження у І півріччі 2018 року можна прийти до висновку, що  з прийняттям нової редакції Цивільного процесуального кодексу України чимало змін зазнало наказне провадження. Такі нововведення спрощують отримання судового наказу і сприяють ефективнішому функціонуванню цивільного процесу.

 

 

Консультант суду                                                                             Н.А. Лебідь