Президент Асоціації суддів Олена Євтушенко:

Олена Євтушенко: ті особи, які намагаються якимось чином образити людину в мантії, рано чи пізно приходять саме в суд за захистом своїх прав

Упродовж минулого року Асоціація суддів України провела кілька конференцій,спрямованих на підвищення кваліфікації суддів та внесення ефективних змін до законодавства. У зв’язку із цим «ЗіБ» вирішив обговорити з президентом цього громадського об’єднання, суддею Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Оленою ЄВТУШЕНКО подальшу долю висловлених на заходах пропозицій. Також ми розглянули розвиток суддівських асоціацій, користь від обміну досвідом з іноземними спеціалістами та подальші перспективи діяльності АСУ.

«Чим більше буде суддівських об’єднань, тим ефективніше вони відстоюватимуть інтереси судової системи»

— Олено Іванівно, розкажіть про мету діяльності вашої асоціації, які завдання вона ставить перед собою?

— Мета та завдання нашої організації визначені в статуті асоціації. Головна мета нашої діяльності — це «сприяння становленню громадянського суспільства в Україні, розвитку демократичного законодавства та правосуддя, підвищенню авторитету судової влади та зміцненню незалежності суддів».

Якщо говорити детальніше, то ми намагаємося сприяти підготовці методичних розробок щодо сучасної судової практики, розвитку новітніх наукових досліджень права та поширенню правових знань серед населення. Також АСУ працює над підвищенням кваліфікації суддів та налагоджує міжнародну співпрацю із суддями та асоціаціями різних країн.

— Нині в Україні  створено кілька суддівських об’єднань. Зокрема, недавно засновані Асоціація розвитку суддівського самоврядування, Асоціація слідчих суддів. Чи доцільне існування різноманітних професійних організацій?

— Іще існує Асоціація суддів-жінок. На мій погляд, чим більше буде подібних суддівських об’єднань, тим ефективніше вони відстоюватимуть інтереси судової системи. Головне завдання всіх цих громадських об’єднань — працювати. Ми не конкуруємо між собою, а робимо спільну справу. Діяльність усіх цих асоціацій спрямована на захист суддівського корпусу, і, якщо вони виконуватимуть поставлені завдання, це приноситиме лише позитивний результат для країни і для всіх людей.

Водночас тільки одне громадське об’єднання суддів України може бути прийняте до Міжнародної та Європейської асоціацій суддів. І саме АСУ входить до цих структур. Ми беремо активну участь в їх діяльності, відвідуємо з’їзди, розповідаємо про стан правосуддя в нашій державі.

— За нинішніх умов навіть Раді суддів, діяльність якої визначена законодавчо, досить складно захищати інтереси суддів. Що в такому разі можуть зробити асоціації?

— Ми діємо паралельно з РСУ, яка на своєму рівні намагається вирішити конфліктні ситуації, що виникають між суддями, між суддями та ЗМІ, суддями та громадянами. Так само судді звертаються за підтримкою та захистом і до нашого об’єднання.

Нещодавно про підтримку просив член асоціації, в якого виникли труднощі у взаєминах зі ЗМІ. Одна з газет дала негативну оцінку вердикту, хоча справа була направлена до апеляційної інстанції й рішення ще не переглядалося. За таких обставин суддя розцінив це як тиск. Ми звернулися до цього видання, роз’яснили, чому такі публікації неприпустимі до остаточного вирішення справи, висвітлили практику Європейського суду з прав людини. Як наслідок, представники ЗМІ погодилися з нашими доводами.

Також до нас зверталися судді, в яких закінчився п’ятирічний термін перебування на посаді, і їх не обирають безстроково. Для розв’язання цієї проблеми ми будемо, зокрема, звертатися до міжнародних асоціацій суддів. Паралельно цим питанням займається і Верховний Суд, і РСУ.

— Які заходи може вжити міжнародна асоціація?

— Звісно, вона не має повноважень для вжиття якихось примусових заходів. Водночас асоціація може схвалити резолюцію, дати органам влади свої рекомендації, роз’яснити, як ці питання вирішуються в інших країнах.

Наразі розглядаються зміни до Конституції, які передбачають скасування п’ятирічного терміну призначення суддів. Замість цього судді відразу призначатимуться пожиттєво. І, на мій погляд, саме через це не відбувається призначення суддів, які вже пропрацювали 5 років. Як наслідок, є судді, які вже 2 роки фактично не працюють, але отримують заробітну плату. Та й про жодні претензії до них ніхто не заявляє. Таким чином, держава просто не рахує свої кошти.

— Коли можна очікувати на міжнародну реакцію із цього приводу?

— У травні делегація наших суддів прийме участь у з’їзді Європейської асоціації й сподіваємось, що вона відреагує на цю ситуацію. Також ми очікуємо на підтримку з боку Ради Європи.

На недоліки законодавства, яке стосується люстрації та переатестації суддів, нашим органам влади  вже неодноразово вказувала Венеціанська комісія. Однак можновладці кожного разу відповідають: «Добре, все зробимо», але змін не вносять, а ті зміни, що вносять, — не дуже ефективні. У цілому ініціативи політиків щодо судової системи нагадують мені слова Шарикова із повісті Михайла Булгакова «Собаче сердце»: «Ми їх душили-душили, душили-душили і не передушили».

«Саме судді знають, яких змін потребують процесуальні закони для їх ефективного застосування»

— Нещодавно асоціація провела круглі столи, на яких обговорювалися зміни до процесуальних кодексів, створено робочі групи для подальшої підготовки новацій. Коли очікувати результати цієї роботи?

— Так, дійсно, у 2015—2016 роках асоціація, за фінансової підтримки проекту USAID «Справедливе правосуддя»,  провела 5 круглих столів, які були присвячені участі судової влади в законотворчому процесі. Обговорювалися зміни до Конституції, а також Кримінального, Цивільного, Господарського процесуальних кодексів і Кодексу адміністративного судочинства. Всі ці пропозиції ми структурували й надіслали до Адміністрації Президента та Верховної Ради.

Ми пояснювали народним депутатам, що це процесуальні документи, які застосовують судді. Тому саме судді знають, яких змін потребують ці закони для їх ефективного застосування. Адже народні депутати-законотворці не розглядають справи, а тому не можуть знати, у чому плюси та мінуси кодексів, які норми доцільно змінити, а які зберегти. Деякі народні депутати з нами погодились і визнали, що зауваження слушні.

Ми сподіваємося, що наша позиція буде врахована.

— Зважаючи на практику останніх років, як гадаєте, чи готовий законодавець прислухатися до позиції суддів?

— На мій погляд, часто не готовий. Навпаки, ми нерідко чуємо негативні висловлювання, нападки на судову систему. Думаю, такі заяви політиків спрямовані на те, щоб відвернути увагу суспільства від дій органів влади, ставлення до яких дуже часто негативне.

Я довго працюю на суддівській посаді й можу сказати, що ті особи, які намагаються якимось чином образити людину в мантії, рано чи пізно приходять до нас (саме в суд) за захистом своїх прав.

З огляду на статистику ми не можемо сказати, що в судовій системі переважають негативні тенденції. За рік в Україні розглядається близько 3 млн  справ ( цивільних, кримінальних адміністративних і господарських). З них до апеляційної інстанції оскаржено лише десяту частину, і тільки 1% — до касаційної.  Невже це свідчить про недовіру? Якщо всі рішення незаконні й неправильні, чому їх не оскаржують?

Органи влади заявляють, що рівень довіри до судової системи становить 3—5%. Я не знаю, звідки вони беруть ці дані. Минулого року в багатьох судах було проведено опитування саме серед тих громадян, які звертаються до суду. Думку громадян вивчали в Києві, Одесі, Харкові, інших містах. Також таємне анкетування проводилось і в нашому суді. За його результатами, лише близько 20% не довіряють судам. Натомість 40% довіряють, ще стільки ж не визначились. Ми маємо зважати на те, що в кожній справі є дві сторони, і одна з них залишиться незадоволена судовим рішенням. Тому такі цифри цілком виправдані.

«Знаючи закордонний досвід, ми можемо побачити всі плюси та мінуси вітчизняного законодавства»

— Представники асоціації часто беруть участь у міжнародних конференціях, вивчають міжнародну практику. Як складається ситуація з довірою до судової системи за кордоном? Що робиться для того, щоб її підвищувати?

— Судді у всіх країнах світу стикаються з тими самими проблемами: великим навантаженням, проблемами з фінансуванням і труднощами в забезпеченні незалежності. Про це говорять всі, з ким доводиться спілкуватись.

Зокрема, про проблеми з незалежністю розповідали колеги з Німеччини та Польщі. Кожен орган державної влади намагається якимось чином вплинути на рішення, адже суд виносить вердикт щодо цієї установи.

Так само, як і в наших судах, у них виникають проблеми з корупцією. Останнім часом ми нерідко дізнаємося про затримання суддів, але маємо розуміти, що зі 100 затриманих корупціонерів в Україні не більш як 5 — судді, а решта — працівники державних установ та інші . Ми не можемо заперечувати, що серед наших колег є ті, хто йде на такі вчинки, скоюють злочини, але маємо розуміти, що корупція — це проблема всього суспільства, й пронизані нею всі органи влади.

— На вашу думку, чи є користь від обміну досвідом з колегами з інших країн? Адже законодавство і судова практика у них інші, їх не можна перенести в наші реалії.

— Дійсно, дещо різні. Наприклад, у деяких країнах активно функціонує суд присяжних. Водночас, спостерігаючи за його роботою, українські судді навчаються, і не виключено, що ці знання знадобляться їм, коли аналогічна практика буде запроваджена в нас.

Також, знаючи закордонний досвід, ми можемо побачити всі плюси та мінуси вітчизняного законодавства. Зокрема, на моє переконання, в нас закон більше спрямований на захист прав громадян, ніж у країнах Заходу. Найяскравіший приклад — Трудовий кодекс. Коли ми розповіли іноземним колегам, який захист передбачається в нас, вони здивувалися наявним у нашій країні гарантіям щодо захисту жінок, неповнолітніх, осіб із вадами здоров’я.

— Недавно розпочалося кваліфікаційне оцінювання суддів. Які ваші враження від нього?

— Я не згодна з рішенням РСУ, оскільки мені здається, що оцінювання можна було б провести в іншому порядку. Наразі за загальною процедурою відбувається перевірка суддів, якщо на них надходять скарги. Тому, якщо таких скарг немає і суддя не вчиняв порушень — немає сенсу направляти його на іспит.

Також слід звернути увагу на той факт, що до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів уходять представники апеляційних судів і суддів першої інстанції. Невже вони знають більше, ніж судді Верховного і вищих судів, щоб проводити перевірку саме цих суддів? Тому було б більш зрозуміло, якби екзамени проводили судді вищого рівня.

Ще варто зауважити, що відповідно до запропонованих змін до Конституції за наслідками непроходження кваліфікаційного іспиту суддю можна звільнити з посади. Однак це суперечить позиції Європейського суду з прав людини та рекомендаціям Консультативної Ради суддів Європи. Тому всі судді, яких звільнять із цих підстав, на мою думку,  звернуться до ЄСПЛ і будуть поновлені на роботі.

— До Вищої ради юстиції надходить чимало скарг на суддів. Чи стежите ви за діяльністю цього органу?

— Так. На мій погляд, діяльність Ради так само викликає деякі запитання. Як правило, громадяни звертаються до ВРЮ не щодо дій судді, а фактично скаржаться на його рішення. Переконана, що ВРЮ і ВККС не повинні перевіряти рішення судді. Давати йому оцінку — це справа вищого суду.

Дисциплінарні ж органи мали б звертати увагу на поведінку судді. Адже бувають кричущі випадки, коли судді навіть погрожують громадянам. Однак, коли суддя притягується до відповідальності за розгляд конкретної справи, це неправильна практика.

«У нас функціонує інститут слідчих суддів, але законодавець не роз’яснив, як він має працювати»

— Розкажіть, які плани АСУ на цей рік?

— Нині ми закінчуємо спільний проект з USAID «Справедливе правосуддя», у рамках якого провели кілька круглих столів. Також уклали угоду з німецьким фондом правової підтримки й будемо проводити семінари для суддів як в Україні, так і за кордоном. Крім цього, направили проект спільної праці до посольства Фінляндії, братимемо участь у нідерландському проекті, який проводить Центр суддівських студій. Ми тісно співпрацюємо з Національною школою суддів: на цей рік запланували кілька спільних заходів щодо підвищення кваліфікації суддів. На мою думку, така робота піде лише на користь суддівській спільноті.

У нас гарні взаємини із суддівськими асоціаціями інших країн. Готується візит делегації до Азербайджану та Литви. Під час цієї поїздки судді зможуть дізнатись, як реалізоване на практиці електронне судочинство. Також ми беремо участь у міжнародних з’їздах в Ізраїлі та Мексиці.

— Якби суддя вагався, чи вступати йому до асоціації, що ви йому сказали б? Яка може бути для нього практична користь від членства в АСУ?

— Ми намагаємося рекламувати свою роботу, висвітлюємо її на сайті асоціації. Саме там розповсюджуємо документи, які необхідні в роботі судді, але їх складно отримати. Зокрема, в нас уже кілька років функціонує інститут слідчих суддів. Однак, створивши його, законодавець не роз’яснив, як він має працювати. І головне — ніхто не навчив суддів. У 2013 році ми провели два семінари для слідчих суддів, ще один — у 2015-му, і за допомогою посольства США розповсюдили настільну книжку слідчого судді, яку отримав кожен учасник заходу. В ній викладено всі нормативні акти, прописано поведінку слідчого судді, пояснюється, як вирішувати питання щодо застосування запобіжних заходів. Ми також розмістили на сайті асоціації електронну версію посібника, яку вже отримали понад 240 суддів.

Також у минулому році ми отримали й розповсюдили серед суддів коментар до Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання рішень іноземних судів.

У наступному році плануємо провести семінар щодо застосування Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Звичайно, нам буде цікаво почути, як такі справи розглядаються за кордоном. Таким чином, діяльність АСУ спрямована на вдосконалення професійної підготовки суддів і ефективного застосування законодавства в Україні.

ОЛЕКСІЙ ПИСАРЕВ