ВСУ визначився з юрисдикцією спорів щодо рішень органів адвокатського самоврядування

Такого висновку дійшов Верховний Суд Україні (з текстом відповідної Постанови від 17.02.2016 № 6-2873цс15 та окремою думкою можна ознайомитися тут) за результатами розгляду справи про розмежування юрисдикції кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та рад адвокатів м. Києва та Київської області.

Верховний Суд виходив з того, що відповідно до статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

2) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена статтею 17 КАС України. Згідно з нормами цієї статті  юрисдикція адміністративних судів поширюється на  публічно-правові спори і не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Статтею 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»  встановлено, що адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання  інших   видів   правової   допомоги на   професійній   основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

З метою забезпечення належного здійснення та  дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

У справі, що переглядається, позивач, який є адвокатом, оскаржує рішення  Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 «Про розмежування юрисдикції кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та рад адвокатів м. Києва та Київської області».

Цим рішенням установлено, що на адвокатів, які станом на 19 листопада 2012 року  отримали свідоцтво про право на заняття  адвокатською діяльністю в КДКА Київської області та адреса робочого місця яких знаходиться в м. Києві, поширюється юрисдикція КДКА Київської області. Ці адвокати підлягають дисциплінарній відповідальності та беруть участь в адвокатському самоврядуванні, сплачують щорічні внески на забезпечення реалізації  адвокатського самоврядування та реалізують інші права і свої обов’язки, передбачені Законом, в органах адвокатського самоврядування Київської області. Критерієм, на підставі якого встановлюється розмежування в ЄРАУ та юрисдикцій, є дата рішення і найменування органу, який видав свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. Проти вказаних осіб в ЄРАУ зазначається Київська обласна КДКА.

Відповідно до пункту 16.1.6 Регламенту Ради адвокатів України, прийнятого з метою реалізації повноважень, наданих Законом, рішення Ради адвокатів України обов’язкові до виконання адвокатами, адвокатськими об’єднаннями, бюро, регіональними органами адвокатського самоврядування.

Отже, виходячи з наведеного вище суди дійшли помилкового висновку про те, що вирішення спору, який виник між сторонами у справі, слід здійснювати в порядку адміністративного судочинства.

На рішення органу адвокатського самоврядування з питань організації і діяльності адвокатури, зокрема про розмежування юрисдикції кваліфікаційно-дисциплінарних комісій, в силу положень пункту 4 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Зауважимо, що суддя судової палати у цивільних справах ВСУ Юрій Сенін висловив окрему думку по цій справі. Зокрема, суддя  дійшов наступного висновку. Наявність у суб’єкта встановлених законом повноважень, які реалізуються ним на підставі власного, одностороннього волевиявлення, внаслідок чого для протилежного суб’єкта виникають правові наслідки, в тому числі пов’язані зі зміною його правового статусу, свідчить про владну природу таких повноважень, а сам суб’єкт підпадає під визначення поняття «суб’єкт владних повноважень» в розумінні КАСУ. Тому, можна дійти висновку про публічний, владно-управлінський характер відносин, які виникли між сторонами у справі у зв’язку з прийняттям Радою адвокатів України рішення від 16 лютого 2013 року.