Спори між банком, боржником-фізособою і реалізатором майна не вирішуються в одному провадженні

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 березня 2016 року за розгляді справи№ 6 224цс 1 6 роз'яснив, що оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, що ставляться до цивільної юрисдикції і відмовляє у відкритті провадження у справі про вимоги, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Норми Закону «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає з забезпечених іпотекою зобов'язань, при наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна в першу чергу звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом «Про іпотеку» . Крім того, відповідно до статті 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 118 ЦПК позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з частинами 1 та 2 статті 15 ЦПК в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ по Кодексом адміністративного судочинства (стаття 17) або ГПК и (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних або господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою, або від рішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

У цій справі в порядку граждаснкой судочинства розглядалися позови ПАТ «Надра» до Франківському відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції; ТОВ «Нива В.Ш.» і фізособи до ТОВ «Нива В.Ш.», третя особа Філія № 14 ТОВ «Нива В.Ш.», Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про визнання результатів прилюдних торгів та протоколу прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна недійсними. ВСУ закрив провадження за першим позовом (оскільки він повинен розглядатися господарськими судами) і передав на новий розгляд до суду першої інстанції другий позов.

Всі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM , створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ або придбайте VERDICTUM .