Декларація про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру

У цій статті розглянемо низку питань щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (далі — Декларація) задля забезпечення дотримання єдиного порядку заповнення Декларації та усунення помилок, які можуть виникнути при заповненні та поданні Декларації, а саме:
— документальне оформлення процесу декларування;
— хто зобов’язаний подавати Декларацію;
— строки подання Декларації;
— які документи потрібні для заповнення Декларації;
— перевірка та оприлюднення Декларацій.

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ДЕКЛАРУВАННЯ

У зв’язку з постійними змінами в законодавстві керівникові органу державної влади або місцевого самоврядування потрібно видати наказ чи розпорядження про розроблення або приведення у відповідність до законодавства методичних рекомендацій щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру (далі — Методичні рекомендації) (додаток 1).
Після того як служба персоналу розробить у встановлений термін Методичні рекомендації керівник державного органу влади або органу місцевого самоврядування затверджує їх наказом чи розпорядженням (додаток 2). У цьому самому документі керівник державного органу влади або органу місцевого самоврядування оголошує про здачу державними службовцями Декларацій до служби персоналу відповідного органу.

ХТО ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ПОДАВАТИ ДЕКЛАРАЦІЮ?

Відповідно до статті 4 Закону № 3206 суб’єк­тами відповідальності за корупційні правопорушення є:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;
в) державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів війсь­кових формувань, крім військовослужбовців строко­вої військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період стосовно їхньої підприємницької діяльності;
ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);
д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, доходів і зборів;
є) члени Центральної виборчої комісії;
ж) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 статті 4 цього Закону;
б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами органів місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках);
в) посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, зокрема присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, які уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному до судового;
г) посадові особи міжнародних організацій (пра­цівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів;
3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організацій­но-розпорядчих чи адміністративно-госпо­дар­сь­ких обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону;
4) посадові особи та працівники юридичних осіб — у разі одержання ними неправомірної вигоди, або одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1 і 2 статті 4 цього Закону, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди;
5) фізичні особи — у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1–4 статті 4 цього Закону, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.
Особи, зазначені в цьому переліку, повинні заповнювати Декларацію на себе та членів своєї сім’ї.

СТРОКИ ПОДАННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та інші особи зобов’язані подавати щороку до 1 квітня за місцем служби Декларацію за минулий рік.

Суб’єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з ви­конанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані подати таку Декларацію до розірвання трудового договору за період, не охоплений раніше поданими Деклараціями. Суб’є­кти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язаніпротягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) Декларацію за минулий рік за формою і в порядку, визначеними Законом № 3206.

ЯКІ ДОКУМЕНТИ ПОТРІБНІ ДЛЯ ЗАПОВНЕННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ?

Постановою Кабінету Міністрів України «Про виготовлення бланків декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру» від 8 лютого 2012 року № 64 встановлено, що бланки Декларації виготовляють особи, які відповідно до Закону № 3206 заповнюють і подають Декларації, роздрукувавши або скопіювавши їх на папері формату А4 за формою, наведеною в додатку до Закону № 3206 (включаючи примітку). Бланк складається з 10 сторінок. Зазначені бланки не є бланками документів суворої звітності, тому можуть бути роздруковані з обох сторін аркуша.

Перелік документів, які потрібні для заповнення Декларації

— Паспорти декларанта і повнолітніх членів його сім’ї.
— Реєстраційні номери облікової картки платника податків декларанта та членів його сім’ї.
— Свідоцтва про народження неповнолітніх членів сім’ї декларанта.
— Довідки про заробітну плату декларанта та членів його сім’ї.
— Платіжні відомості, накладні, інші облікові документи, що свідчать про отримання доходів у натуральній формі.
— Чеки або інші документи, що свідчать про грошовий еквівалент дарунків, призів, виграшів.
— Експертні оцінки творів мистецтва, історичних цінностей, антикваріату, що отримані як дарунки.
— Довідка про загальну суму одержаних аліментів.
— Довідки про суми доходів, отриманих як спадщина.
— Суми страхових виплат.
— Довідки про дохід та участь декларанта у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю.
— Технічні паспорти на нерухоме майно. 
— Технічні паспорти на рухоме майно.
— Відомості про вклади в банках чи інших фінансових установах.
— Відомості про фінансові зобов’я­зання. 
— Інші цінні папери.

ПЕРЕВІРКА ТА ОПРИЛЮДНЕННЯ ДЕКЛАРАЦІЙ

Відомості, зазначені у Декларації за минулий рік Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, голів та суддів вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України та його заступників, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови та членів Вищої ради юстиції, членів Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, перших заступників та заступників міністрів, заступників міністрів — керівників апаратів, керівників інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та їх заступників, членів колегіальних державних органів (комісій, рад), сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її утворення), районної, обласної ради та їх заступників, керівників виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад та їх заступників, секретаря сільської, селищної, міської ради, підлягають оприлюдненню протягом 30 днівз дня їх подання на офіційному веб-сайті відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування на строк не менше одного року. 
У разі відсутності офіційного веб-сайту вка­за­ні відомості оприлюднюються опублікуванням в офі­ційних друкованих виданнях відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування протягом 30 днів з дня подання Декларації.

Забезпечуючи відкритість і прозорість діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, уповно­важені підрозділи проводять:
— перевірку фактів вчасного подання Декларацій;
— перевірку Декларацій на наявність конфлікту інтересів.
Перевірка факту вчасного подання Декларації здійснюється протягом 15 робочих днів з дня, у який така Декларація має бути подана.
Перевірка Декларації на наявність конфлікту інтересів суб’єкта декларування здійснюється протягом 30 днів з дня подання Декларації і полягає у порівнянні службових обов’язків суб’єкта декларування з його та членів його сім’ї фінансовими інтересами.
Перевіряє достовірність зазначених у Декларації відомостей центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, визначеному цим органом.
Перевіряючи достовірність зазначених у Декларації відомостей, державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, інша юридична особа публічного права протягом 10 днів з дня одержання Декларації від суб’єкта декларування надсилає її копію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, під час перевірки достовірності зазначених у Декларації відомостей має право одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права та підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності інформацію або копії потрібних документів щодо зазначених відомостей у межах своїх повноважень.
У разі встановлення за результатами перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє про це керівникові від­повідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, його апарату, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права та спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.
У разі встановлення за результатами перевірки недостовірних відомостей, зазначених у Декларації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, письмово повідомляє про це спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, а також керівникові органу, в якому працює відповідний суб’єкт декларування.
Виявлення недостовірних відомостей, зазначених у Декларації, не звільняє суб’єкта декларування від обов’язку подати Декларацію з достовірними відомостями. У такому разі Декларація з достовірними відомостями підлягає оприлюдненню на заміну раніше оприлюдненої Декларації у порядку, встановленому Законом № 3206.
Подання завідомо недостовірних відомостей у Декларації є підставою для притягнення суб’єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної відповідальності згідно із законом.
Декларації зберігаються в особових справах суб’єктів декларування у кадрових підрозділах відповідних органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, тому роботу щодо збирання, зберігання та організації процедури опублікування Декларацій доречно покласти на кадрову службу відповідного державного органу, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права.

Додаток 2

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В ОБЛАСТІ
00000, м.                          , вул. Тичини, 12, тел. (000) 222-22-22, факс (000) 333-33-33
__________________________________________________________________________________________

РОЗПОРЯДЖЕННЯ№ 7-р
від 16 лютого 2015 року

Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення
декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру
та здачі державними службовцями декларацій про майно, доходи,
витрати і зобов’язання фінансового характеру

1. Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 7 квітня 2011 року № 3206-VI затвердити Методичні рекомендації щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (додаток). 2. Керівникам служб та завідувачам відділів Управління забезпечити здачу державними служ¬бовцями декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік до служби персоналу в термін до 31 березня 2015 року.
>3. Начальникові служби персоналу Кримець І. Н. забезпечити методичними матеріалами ке¬рівників служб та завідувачів відділів Управління.
4. Відділу бухгалтерського обліку підготувати довідки про заробітну плату державних службов¬ців Управління за 2014 рік.
5. Контроль за виконанням цього розпорядження залишаю за собою.

Начальник Управління Рубан В. М. Рубан

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _

Додаток

ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник Управління
праці та соціальної політики
в                                           області
Рубан В. М. Рубан
                                                               «16» лютого 2015 року

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Загальні вимоги

1. Декларація заповнюється і подається особами, зазначеними у пункті 1 і підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4, та особами, зазначеними в абзаці першому частини першої статті 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». При цьому особами, зазначеними в абзаці першому частини першої статті 11 цього Закону, відомості щодо витрат (вкладів/внесків) у декларації не зазначаються.
2. Декларант заповнює декларацію власноручно чорнильною або кульковою ручкою синього або чорного кольору таким чином, що забезпечує вільне читання внесених відомостей.
3. У позиції 1 у разі, якщо декларант у звітному році змінив прізвище, ім’я, по батькові, спершу зазначають нове прізвище, ім’я, по батькові, а в дужках — попереднє прізвище, ім’я, по батькові. Якщо декларант через релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган доходів і зборів і має про це відмітку у паспорті громадянина України, — у декларації зазначають серію та номер паспорта громадянина України.
4. У позиції 2 зазначають відомості щодо місця проживання із зазначенням адреси житла на кінець звітного року. Якщо назва адміністративно-територіальної одиниці (адреса житла) зазнала у звітному році зміни, що не відображено у паспорті громадянина України — декларанта, — зазначають також назву станом на дату заповнення декларації.
5. У позиції 3 зазначають займану декларантом посаду або посаду, на яку претендує декларант.
6. У позиції 4 зазначають відомості відповідно до абзацу десятого частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
7. Відомості про довжину транспортного засобу зазначають лише у позиціях 37, 38, 42 і 43.
8. У разі відсутності окремих відомостей у відповідному полі ставиться прочерк.
9. Відомості щодо фінансових сум заокруглюють до гривні.
10. У полі «перерахованого у гривні» у позиціях 21–22 і полі «у тому числі за кордоном» у позиціях 45–64 зазначають відомості за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день проведення фінансової операції.
11. Поле «сума витрат (грн.) на придбання у власність/оренду чи на інше право користування» у позиціях 23–28, 35–39 і поле «Усього» у позиціях 46, 48, 50, 56, 59 і 62 заповнюють, якщо разова витрата (вклад/внесок) за кожною із зазначених позицій у звітному році дорівнює або перевищує 80 тис. грн.
11.1. У полях «Усього» та «у тому числі за кордоном» у позиціях 45–64 зазначають повне найменування банків, інших фінансових установ, товариств, підприємств, організацій тощо, з якими у декларанта чи членів його сім’ї наявні відповідні відносини.
12. Достовірність унесених до декларації відомостей засвідчують підписом декларанта та зазначенням дати її заповнення.
13. Бланки декларації виготовляються у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Вимоги до заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру

Заповнення окремих розділів декларації

Розділ І. Загальні відомості

Пункт 1: зазначають прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків/серію та номер паспорта громадянина України — декларанта.
Якщо декларант у звітному році змінив прізвище, ім’я, по батькові, він спершу зазначає нове прізвище, ім’я, по батькові, а в дужках — попереднє прізвище, ім’я, по батькові.
Якщо декларант через релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган державної податкової служби і має про це відмітку у паспорті громадянина України, — у декларації зазначають серію та номер паспорта громадянина України.
Згідно з пунктом 70.17 статті 70 Податкового кодексу України обліковим карткам платників податків були присвоєні номери, що відповідали ідентифікаційним номерам платників податків — фізичних осіб. Таким чином, у цьому пункті фактично зазначають ідентифікаційний код фізичної особи.
Пункт 2: зазначають відомості щодо місця проживання із зазначенням адреси житла на кінець звітного року (тобто на 31 грудня минулого року).
Якщо назва адміністративно-територіальної одиниці (адреса житла) зазнала у звітному році зміни, що не відображено у паспорті громадянина України — декларанта, зазначають також назву станом на дату заповнення декларації.
Пункт 3: зазначають посаду, яку обіймає або на яку претендує особа, яка подає декларацію.
Пункт 4: відповідно до статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» члени сім’ї — особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, особи, які перебувають під опікою і піклу¬ванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, зокрема і особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Якщо член сім’ї декларанта через релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган державної податкової служби і має про це відмітку у паспорті громадянина України, — у декларації зазначають серію та номер паспорта громадянина України.

Розділ ІІ. Відомості про доходи

Пункт 5: зазначають загальну суму сукупного доходу, яка відповідає сумі доходів, зазначених у позиціях 6–20, одержаних з усіх джерел в Україні.

Пункт 6: зазначають одержані (нараховані) суми доходів як декларанта, так і членів його сім’ї. У разі внесення сум, які не підлягають оподаткуванню (як-от, пенсія) зазначають фактично одержану суму доходу. У разі зазначення сум, які підлягають оподаткуванню (як-от, заробітна плата) зазначають нараховану суму доходу. Якщо декларант має певні сумніви щодо правильного визначення ним розміру сукупного доходу, йому слід звернутися до джерел виплати відповідних доходів (бухгалтерії, пенсійного фонду, відділу соціального захисту населення за місцем проживання тощо) та одержати точні відомості. Кошти, що їх отримав декларант у звітному році для здійснення витрат під час відрядження (зокрема, й за кордон), а також кошти, одержані ним у рахунок відшкодування витрат на відрядження (вартість проїзду, проживання у готелі, витрати на харчування), до складу доходів, що відображаються у цьому розділі декларації, не входять. Розмір доходів, отриманих у натуральній формі, визначають згідно з платіжними відомостями, накладними, іншими обліковими документами таких виплат, а у разі відсутності підтвердних документів застосовують їх оцінку за звичайними цінами, але не нижчими за ринкові.
Відповідно до статей 1 і 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена зазвичай у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структуру заробітної плати становлять основна, додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати. У пункт 6 не входять виплати, зазначені у пунктах 7 і 8.

Пункт 7: законодавство не містить чіткого визначення викладацької діяльності. Викладацьку діяльність «можна визначити як діяльність особи як викладача тієї чи іншої навчальної дисципліни в освітньому закладі, що полягає у читанні лекцій, проведенні семінарів, практичних та інших занять, гуртків, секцій тощо, веденні уроків і т. ін. Особу, яка веде викладацьку і виховну роботу, іменують педагогом. Отже, викладацька діяльність — це та частина педагогічної діяльності, яка не охоплює виховну роботу».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» творча діяльність — індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність.
Згідно з Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 2 лютого 2011 року № 49 медичною практикою є вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами — підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, задля надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування.
Поняття «суддівська та інструкторська практика із спорту» в законодавстві не визначені.
Згідно із Законом України «Про фізичну культуру і спорт» спортивний суддя — фізична особа, яка пройшла спеціальну підготовку і здобула відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважена забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів.
Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року № 993, передбачено, що інструктор-методист, зокрема, здійснює методичне забезпечення та координацію роботи тренерів-викладачів спортивної школи з відбору учнів, організацію навчально-тренувальної роботи, контроль за комплектуванням спортивних груп, змістом та результатами навчально-тренувальної роботи, організовує роботу з підвищення кваліфікації тренерів-викладачів, проведення відкритих навчально-тренувальних занять; веде статистичний облік та аналіз результатів роботи спортивної школи, відділення, груп, накопичує передовий досвід тренерів-викладачів, бере участь у підготовці статистичного звіту про роботу спортивної школи, а також відповідає за ведення документації з питань проведення методичної роботи; контролює проведення навчально-тренувальних занять, виконання навчальних програм з видів спорту, навчальних планів та відповідає за складення і додержання розкладу занять.
У цій позиції зазначають назву навчального, медичного, спортивного або іншого закладу, в якому особа додатково одержала дохід.

Пункт 8: національним стандартом № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» авторська винагорода визначена як плата творцю (винахіднику, автору) за використання об’єкта права інтелектуальної власності, розмір якої визначається договором з урахуванням положень нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності.
Іншим доходом від реалізації майнових прав інтелектуальної власності є, зокрема, роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кіне¬матографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) (Податковий кодекс України, ст. 14).

Пункт 9: Статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденд визначено як частину чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонерові з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди лише грошовими коштами.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України проценти — дохід, що його сплачує (на¬раховує) позичальник на користь кредитора як плату за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.
До процентів входять:
а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;
в) платіж за придбання товарів на виплат;
г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу);
ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платникові податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.
Проценти нараховуються як відсотки на основну суму заборгованості чи вартості майна або як фіксовані суми. Якщо кошти залучають продажем облігацій, казначейських зобов’язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або врахуванням векселів та здійсненням операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, суму процентів визначають нарахуванням їх на номінал такого цінного паперу, виплатою фіксованої премії чи виграшу або визначенням різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами. У цій позиції зазначають лише отримані проценти. Вклади (депозити або інші активи) зазначають у позиціях 45 і 51.

Пункт 10: у цю позицію вносять усі види матеріальної допомоги, передбачені законодавством, трудовим або колективним договором. Це, зокрема, матеріальна допомога за рахунок благодійних пожертвувань, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, безповоротна позика тощо. Доцільно вносити сюди також вартість безплатно наданих медичних послуг (зокрема, й на лікування або протезування), послуг санаторно-курортного лікування, відпочинку, туризму, а також кошти, отримані на навчання декларанта або членів його сім’ї. Матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, що їх виплачують державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування, можна зазначати також у пункті 6 або 20, головне, аби їх відобразити у декларації.

Пункт 11: зазначають грошовий еквівалент дарунків, призів, виграшів. Вартість зазначають відповідно до чеків або інших документів. Якщо вказані документи відсутні, зазначають вартість, не нижчу за звичайну ринкову. Дарунки — твори мистецтва, історичні цінності, антикваріат — зазначають на підставі експертного оцінювання цих предметів.

Пункт 12: зазначають розмір одержаної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомоги по безробіттю, зокрема й одноразову її виплату для організації безробітним підприємницької діяльності, допомогу на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Пункт 13: зазначають загальну суму одержаних аліментів.

Пункт 14: зазначають суму доходу, отриману як спадщину в грошовому еквіваленті згідно з довідками, оціночними документами. Якщо нема оцінки, ціну визначають на договірних засадах або не менше за звичайну ринкову ціну. Якщо спадщину відкрито минулого року, але прийнято та оформлено в поточному, її декларують у наступному році.

Пункт 15: відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховими виплатами є суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються зі:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі — щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4) страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про страхування» викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (уповноваженому органі), проведена актуарієм і є невід’ємною частиною правил страхування життя.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійна виплата — грошова виплата учасникові недержавного пенсійного забезпечення або його спадкоємцям, що здійснюється за рахунок накопичених у недержавному пенсійному фонді та облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку грошових коштів у випадках, передбачених зазначеним Законом.

Пункт 16: згідно зі статтею 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» рухоме майно — окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов’язки.
Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» рухоме майно визначене як матеріальні об’єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю.

Пункт 17: згідно зі статтею 43 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що її здійснюють суб’єкти господарювання (підприємці) задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України незалежна професійна діяльність — участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 18: згідно зі статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери — документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають відносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передання прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Цінні папери бувають емісійні й неемісійні. До емісійних цінних паперів належать акції, облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі — сертифікати ФОН), інвестиційні сертифікати, казначейські зобов’язання України. (Детальніше про види цінних паперів див. ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що охоплюють правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть встановлюватися обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права — сукупність майнових і немайнових прав акціонера — власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що охоплюють право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України корпоративні права — права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що охоплюють право¬мочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пункт 19: відповідно до глави 58 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Пункт 20: у цій позиції зазначають інші види доходів, не зазначені у позиціях 6–19, як-от пенсію, стипендію, позики (кредити), соціальну допомогу на дітей, допомогу на поховання, вартість надання соціальних послуг, субсидії, суми відшкодувань за майнову або моральну шкоду, отримані за рішенням суду, дохід від реалізації великої рогатої худоби, вартість гарантійного ремонту та інші види доходів.

Пункти 21 і 22: у цих позиціях зазначають доходи, одержані або нараховані з джерел за межами України декларантом або членами сім’ї декларанта, зокрема кошти, які надходять через міжнародні системи грошових переказів, таких як, скажімо, Western Union. Гроші, перераховані чоловіком (дружиною) декларанта, який перебуває на роботі за кордоном, слід зазначати в позиції 22.
У полі «перерахованого у гривні» зазначають відомості за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день проведення фінансової операції (нарахування або одержання).

РозділІІІ. Відомості про нерухоме майно

Пункти 23–34
У зазначених позиціях відображають відомості про нерухоме майно та витрати на його при¬дбання, оренду та інше право користування. Причому декларацією передбачено декларування не лише нерухомого майна, яке перебуває у власності декларанта (його членів сім’ї), а й будь-якого нерухомого майна «на іншому праві користування».
Суми витрат на придбання у власність, оренду чи на інше право користування нерухомого майна зазначають за минулий рік.
Поле «сума витрат (грн.) на придбання у власність/оренду чи на інше право користування» у позиціях 23–28 заповнюють, якщо разова витрата (вклад/внесок) за кожною із зазначених позицій у звітному році дорівнює або перевищує 80 тис. грн. Якщо в декларанта у свідоцтві на право власності зазначено, що він має 1/3 частки квартири, то зазначають місцезнаходження такої квартири та її частки. Якщо ця частка може бути визначена у кв. м, то це теж зазначають у декларації. Також можна зазначати частку від загальної площі (як-от 1/2 від 60 кв. м.). Якщо декларанту належить лише частина житлової площі (земельної ділянки тощо), то в декларації враховується лише належна йому частина та частка на неповнолітніх дітей (у матері або батька за згодою сторін). Якщо будинок ще не здано в експлуатацію, але там проживає сім’я, це розглядається як «інше право користування», дані про такий будинок заносять до декларації. У цьому разі у декларації можна зазначити «незавершене будівництво». Площу земельних ділянок зазначають на підставі документів (актів) про їх відведення. Площу житлових будинків (квартир) зазначають на підставі інформації, що міститься у правовстановлювальних документах (дані БТІ, свідоцтво про право власності тощо).

Розділ IV. Відомості про транспортні засоби

Пункти 35–44
У зазначених позиціях відображають відомості про транспортні засоби та витрати на їх при¬дбання, оренду та інше право користування. Причому декларацією передбачено декларування не лише транспортних засобів, які перебувають у власності декларанта (його членів сім’ї), а й інших транспортних засобів «на іншому праві користування».
Суми витрат на придбання у власність, оренду чи на інше право користування транспортних засобів зазначають за минулий рік.
Поле «сума витрат (грн.) на придбання у власність/оренду чи на інше право користування» у позиціях 35–39 заповнюють, якщо разова витрата (вклад/внесок) за кожною із зазначених позицій у звітному році дорівнює або перевищує 150 тис. грн. Зазначають усі автомобілі, формальним власником яких є декларант, зокрема й ті, які продані за довіреністю на користування і розпорядження автомобілем. Інформацію про автомобілі, власником яких є декларант, можна отримати у МРЕВ ДАІ. Якщо документи на право користування автомобілем оформлені як на декларанта, так і на члена його сім’ї, його зазначають або як автомобіль у користуванні декларанта, або як члена сім’ї, на розсуд декларанта. Автомобілі, придбані в кредит, підпадають під визначення «інше право користування» (про це є інформація в технічному паспорті). Для всіх транспортних засобів слід зазначати рік випуску. Потужність у кВт і довжину зазначають для водних та повітряних транспортних засобів. Відомості про транспортні засоби зазначають на підставі технічних паспортів. Уточнення щодо характеристик транспортних засобів можна зробити в органах, де вони зареєстровані.

Розділ V. Відомості про вклади у банках, цінні папери та інші активи

Пункти 45–53
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк — юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи кілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, — інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг.
Поле «Усього» у позиціях 46, 48 та 50 (тобто щодо активів, вкладених/придбаних у звітному році) заповнюють, якщо разова витрата (вклад/внесок) за кожною із зазначених позицій у звітному році дорівнює або перевищує 150 тис. грн.
У полі «у тому числі за кордоном» зазначають відомості за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день проведення фінансової операції. Відомості зазначають станом на 1 січня року, що настає за звітним. У позиції 45 зазначають загальну суму грошових коштів на рахунках декларанта (ощадних, депозитних, поточних, анонімних тощо). Депозити або інші вклади, які були розміщені у попередні роки, але постійно переоформлювалися, зазначають у цій позиції. 
При цьому назву банку (фінансової установи), його адресу та види й номери рахунків не зазначають. Щодо зазначення у цій позиції вкладів Ощадбанку колишнього СРСР, то єдиної думки з цього приводу нема.

Керівник служби персоналу Кримець І. Н. Кримець

Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків» 
(детальніше — журнал «Довідник кадровика» № 3, 2015)

Автор:Лариса МАРТИНЕНКО,
головний спеціаліст з питань кадрової роботи та державної служби відділу кадрів Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

kadrovik.ua