Сумісництво та суміщення посади державного службовця з іншими видами діяльності: антикорупційні обмеження

Які обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності встановлено антикорупційним законодавством? Якою додатковою оплачуваною діяльністю можуть займатися державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування? Яку відповідальність передбачено законодавством за порушення вказаних обмежень?

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі — Закон № 1700) державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією чи законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Установлені частиною 1 статті 25 Закону № 1700 антикорупційні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності не поширюються на:

— депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
— депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі);
— членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі);
— народних засідателів і присяжних.

Суміщення професій (посад) — виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) на тому самому підприємстві, в установі, організації протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (пункт 1 Інструкції щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» Держкомпраці СРСР, Міністерства фінансів СРСР, ВЦРПС від 14 травня 1982 року № 53-ВЛ).

Сумісництво — виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж самому або на іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (пункт 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43).

Тетяна БЕЗРУК, заступник начальника відділу з питань здійснення державної регуляторної політики департаменту підприємництва та споживчого ринку Харківської міської ради

Повний текст статті — у журналі «Довідник кадровика» № 8, 2016