УТРИМАННЯ ДІТЕЙ - ОБОВ’ЯЗОК БАТЬКІВ

   «Вони одружилися і жили довго та щасливо» - зазвичай, так закінчується більшість казок. А в реальному житті ... На жаль, багато подружніх пар не витримують перевірки побутом. За кожним розлученням - не тільки зруйновані сім’ї, а й діти, які залишаються з одним із батьків і втрачають можливість щодня спілкуватися з іншим.

   Розлучитися та зберегти нормальні стосунки вдається далеко не всім. Часто після розірвання шлюбу один з батьків намагається забути про колишню сім’ю, зокрема й про дітей.

   Найчастіше після розлучення діти залишаються жити з матір’ю. Добре, коли батько виявляється відповідальним та продовжує допомагати колишній дружині утримувати дітей. Але багато матерів залишаються сам на сам зі своїми матеріальними проблемами, тому їм доводиться судитися, щоб змусити батька дитини згадати хоча б про свої фінансові зобов’язання.

   Запам’ятайте! Дитина не винна в тому, що в мами і тата не склалися стосунки.

   Основну відповідальність за забезпечення якнайкращих інтересів дитини несуть батьки або інші особи, які її виховують. Кожна така особа повинна діяти добросовісно.

   Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків є моральне виховання і матеріальне утримання дитини.

   У Декларації прав дитини зазначено, що дитина внаслідок її фізичної й розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист і до, і після народження. Тому дитині слід забезпечити спеціальний захист і надати можливості та сприятливі умови для нормального фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку в умовах свободи і гідності.

   Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

   Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги.

   Цей обов’язок закріплений в статтях 51 та 52 Конституції України, в статтях 180-201 Сімейного кодексу України.

   Законодавство України надає батькам право самостійно домовлятись та обирати спосіб утримання дитини, який буде найкраще відповідати її інтересам. Однак, не завжди батькам, які не проживають разом, вдається домовитись про порядок утримання їхніх дітей. В такому разі спосіб виконання батьками обов’язку утримувати дітей визначається за рішенням суду. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом з тим, співмірними з урахуванням мети аліментного зобов’язання.

   20 липня 2006 року Україна приєдналася до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном. Ця Конвенція дозволяє не лише визнати й виконати рішення суду України на територіях держав - сторін Конвенції, а й на підставі наданих документів прийняти рішення про стягнення аліментів у цих державах.

   Але, на жаль, прийняття судового рішення ще не означає його реальне та своєчасне виконання. Одні вважають, що аліменти - це необхідність, і без них неможливо виростити дитину; інші виступають проти такого обов’язку, сприймаючи аліментні зобов’язання як помсту колишньої дружини або чоловіка за невдале сімейне життя.

   Якщо рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення, то дітям призначається тимчасова державна допомога. Така допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, управлінням праці та соціального захисту населення райдержадміністрації.

   Злісне ухилення від сплати аліментів становить склад злочину, передбачений статтею 164 Кримінального кодексу України. Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов’язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

   Норми статті 190 Сімейного кодексу України передбачають, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

   Нещодавно Президент Петро Порошенко підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким встановлюється тимчасове обмеження осіб, які ухиляються від сплат аліментів, у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, тимчасове обмеження боржника у праві полювання, а також передбачається новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи. Сподіваємося, що цей Закон дозволить зменшити заборгованість зі сплати аліментів.

   Що може бути цінніше, важливіше і прекрасніше, ніж наші діти. Діти - це наше все! А ми батьки - це все у наших дітей! І від того, який внесок ми зробимо в їх розвиток та виховання, таке майбутнє вони будуть створювати.

Суддя

Вінницького районного суду

Вінницької області                                                                                                           Ю.Ф. Карпінська