ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА УХИЛЕННЯ ВІД ВИКОНАННЯ СВОЇХ ОБОВ’ЯЗКІВ

     В умовах сьогодення, коли половина сімей розпадаються, батьки зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти досить часу своїм дітям, залишаються актуальними і досить важливими питання виконання батьками обов’язків щодо належного виховання дітей, відповідальності за виховання, навчання та розвиток своїх дітей.

     Саме найдорожче, що дають дитині батьки – це життя. Діти народжуються, щоб жити в любові, турботі, в належному догляді та вихованні.  Все те, що діти набувають в родині, вони зберігають протягом всього свого життя.

     На жаль,  не всі батьки є гідним прикладом для дітей. Іноді діти для батьків – це засіб для отримання коштів від держави, які необхідні для задоволення своїх особистих потреб. А що ж з дітьми…?

     Виховання – процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки. Процес виховання є двостороннім (обов'язкова взаємодія), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу вихованця, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя). 

     Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини (1989 року), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Як зазначено в Декларації ООН по правах дитини (1959 року), дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

     Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці .

     Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

     Згідно зі статтею 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

     Питання щодо виховання дитини повинно вирішуватися батьками спільно. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини.

     Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991, вимагає, щоб «докладалися всі можливі зусилля до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування».

     За невиконання або неналежне виконання обов’язків по вихованню дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності. Одним з таких видів відповідальності є адміністративна.

     На практиці найбільш частіше батьків притягують до відповідальності за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     В 2017 році до Вінницького районного суду Вінницької області надійшло 83 адміністративних матеріалів з протоколами про притягнення осіб за ст.184 КУпАП, що майже вдвічі більше порівняно з 2016 роком, в якому до суду надійшло лише 43 таких адміністративних матеріалів.

     На 41 особу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП, Вінницьким районним судом Вінницької області в 2017 році накладено адміністративне стягнення у виді попередження, а 21 особі за правопорушення по ст.184 КУпАП доведеться сплатити штраф.

     При накладенні адміністративного стягнення судом завжди враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Крім того, судді завжди пам’ятають, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справ даної категорії судді повно, всебічно та об'єктивно досліджують всі обставини справи в їх сукупності.

     Проблема стосунків батьків з дітьми є досить актуальною і надзвичайно складною. Батьки часто не розуміють дітей, думаючи про, те що діти безвідповідальні та ставляться до всього легковажно, а діти не розуміють батьків.

     Якось в США сотням дітей поставили питання: «Щоб ви найбільше хотіли сказати своїм батькам, якби довідались, що завтра вони помруть?» Діти не згадали про проблеми і непорозуміння, які їх, можливо, непокоїли. Приблизно 95 % дітей відповіли, що сказали б: «Вибачте мені» і «Я вас дуже люблю».  Діти люблять своїх батьків, а батьки люблять дітей, але не завжди.

     За фахом я не психолог, але професія спонукає до того, щоб бути психологом по життю, вміти налагоджувати стосунки з усіма людьми. Крім того, я – мама, тому що теж в певній мірі психолог в стосунках зі своєю дитиною. Я раджу батькам не уникати спілкування зі своїми дітьми.

     В сьогоднішньому житті багатьом сім’ям важко виділяти достатньо часу для змістовного спілкування з дітьми.  Чимало батьків працюють далеко від дому, вони мало часу проводять з дітьми, а також їхньому спілкуванню часто заважає комп’ютер, телевізор та інше. В багатьох випадках діти та батьки живуть власними життями і є майже чужими один одному, вони майже ніколи відверто не спілкуються. Але потрібно регулярно і щиро спілкуватися.

     Чи ви уважно слухаєте своїх дітей? Це може бути нелегко, коли ви стомлені або коли розмова здається незначною. Але те, що на ваш погляд є незначним, може бути дуже важливим для дитини.  А чи уважно діти слухають своїх батьків? Слухатися легше тоді, коли є обмін думками і коли знаєш, що тебе люблять.

     На думку радянського педагога та письменника Сухомлинського В.О. –  «слово у матері має бути – ніжним, добрим, уважним, розумним, відчувати сердечком, а не дратівливим, сварливим, злим – саме від його і залежить виховання у дітей почуття «потрібності» та відповідальності». Але, на жаль, не в кожній сім’ї діти чують такі лагідні та турботливі слова.

     Батькам слід пам’ятати, що виховання дітей – дуже відповідальна справа. Розуміння між батьками, підтримка, самореалізація, баланс в сім’ї, дозвілля, спільна участь у вихованні дітей, розподіл домашньої роботи, створюють сімейне середовище, яке є сприятливим для розвитку дитини, дотримання її прав, формування гармонійної особистості. Усі ми повинні створювати світ, який буде сприятливим для дітей, в якому кожна дитина почуватиметься захищеною, в якому її думка буде поважатися, в якому  місця насильству немає.

     На жаль, в теперішній час серед тих, хто скоює злочини, є чимало неповнолітніх. Найхарактернішими причинами та умовами скоєння правопорушень серед дітей є низький рівень сімейного виховання і спілкування.

     Моя порада батькам: коли дитина розповідає вам про свої радощі та перемоги, будь ласка, порадійте разом з нею! Намагайтеся зрозуміти своїх дітей!

     Моя порада дітям: розповідайте своїм батькам, що ви думаєте про ту чи іншу справу, це допоможе їм зрозуміти вас!

     Суддя Вінницького районного суду

     Вінницької області                                                                          Ю.Ф. Карпінська