ВЧИНИВ ЗЛОЧИН – НЕСИ ПОКАРАННЯ

     Не можна не замислитися над серйозними проблемами, читаючи роман Ф.Достоєвського «Злочин і покарання», а саме: Що являє собою людське життя? В чому цінність людського життя? Що таке щастя? Що таке добробут? Чи правомірно здобути щастя вчиненням злочину? Чи може це принести спокій та моральне задоволення? Чи може бути виправданим «вбивство по совісті»?

     Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

     Життя є одним із основних природних благ людини, без якого всі інші блага, права та свободи втрачають свій сенс. Всі люди вільні і рівні у своїх правах та гідності. Ніхто не вправі розпоряджатися чужим життям.

     Християнськими заповідями, серед інших, є «Не вбивай!», «Не кради!».

     Проблема злочину і покарання є однією із вічних проблем людства.

     Злочином є суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.  Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. (ст.11 Кримінального кодексу України).

     Стаття 12 Кримінального кодексу України розділяє злочини залежно від ступеня тяжкості: злочини невеликої тяжкості (за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); злочини середньої тяжкості (за які передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років); тяжкі злочини (за які передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років) та особливо тяжкі злочини (за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі).

     Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

     Відповідно до ст.19 Кримінального кодексу України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

     В той же час підлягає кримінальній відповідальності  особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.

     Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.

     Невтішними реаліями сьогодення є те, що в Україні останнім часом майже щодня відбуваються резонансні тяжкі та особливо тяжкі злочини. 

     А що ж наштовхує людину на певний злочин? Кожен  повинен усвідомлювати, що за скоєний злочин  він обов’язково має понести покарання.

     Стаття 50 Кримінального кодексу України визначає, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.  Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

     Іноді просто неможливо збагнути, що спонукає людей до вчинення злочинів.  Багато хто просто не може справлятися з життєвими труднощами.

     Можна виділити певні передумови, які негативно впливають на формування особистості та підштовхують людину на злочини: порушення здатності навчатися, соціальна неповноцінність, антисоціальна поведінка, ненависть до певних груп, наслідки фізичного або сексуального насилля, відсутність докорів сумління, бажання маніпулювати іншими.

     Досить поширеним явищем є жіноча злочинність, в той час, коли жінка за своєю природою асоціюється з такими життєвими цінностями, як турбота та ніжність, материнство та збереження домашнього вогнища, виховання дітей та визначення відносини в родині.

     Сьогодні варто задуматися, запитати себе, чи вартий певний вчинок твого духовного спокою, втрати того, чого ти домігся в житті! Слід давати відсіч негативним думкам, бути людяними та добрими, хай серце буде відкритим радості та добру.

Ф.Достоєвський писав: «Краса врятує світ». Хай же в нашому житті, в людських стосунках  цієї краси буде набагато більше!

Суддя Вінницького районного суду

 Вінницької області                                                                                                                                                        Ю.Ф. Карпінська