Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
16.10.2019 Вінницьким районним судом Вінницької області було винесено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про звільнення майна з-під арешту транспортного засобу.
Позов було мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого продавець зобов’язався продати, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити вартість транспортного засобу. Згідно з договором право власності на автомобіль переходить від продавця до покупця після передачі автомобіля покупцю. Оплата переданого за цим договором автомобіля здійснюється покупцем в момент підписання акта прийому-передачі. На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв транспортний засіб. Пізніше постановами державного виконавця було накладено арешт на все майно, що належить відповідачу, в тому числі, на вищевказаний транспортний засіб. Однак позивач вважає, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не пов’язується із набуттям особою права власності на нього. В свою чергу, нездійснення означеної реєстрації тягне за собою наслідки у вигляді, крім іншого, заборони користування незареєстрованим транспортним засобом, проте не є підставою для оспорення права власності. Також позивач вважає, що право власності на спірний автомобіль він набув на законних підставах відповідно до договору купівлі-продажу.
Рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог позивача мотивоване тим, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль за договором купівлі-продажу, укладеним із відповідачем, тому він є недобросовісним володільцем цього автомобіля. Договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків переходу права власності від продавця до покупця, а, отже, спірний автомобіль у власність позивача не переходив, у зв`язку з чим відсутні підстави для зняття з нього арешту.
Згідно з частинами 1, 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена чинним на час виникнення правовідносин між сторонами Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.
Відповідно до пункту 1 Порядку встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Цей Порядок є обов’язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов’язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень (пункт 2 Порядку).
В пункті 8 вищевказаного Порядку наведено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, якими є: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб’єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою (за її наявності); договір комісії між власником транспортного засобу і суб’єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб’єкт господарювання, які підписані від імені суб’єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), у разі продажу транспортних засобів суб’єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
У статті 34 Закону України «Про дорожній рух» встановлено обов’язкову державну реєстрацію, перереєстрацію, облік транспортних засобів та їх власників, що здійснюються відповідними територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
З аналізу наведених норм права убачається, що договір купівлі-продажу транспортного засобу є укладеним лише з моменту його державної реєстрації.
Незважаючи на те, що наданий позивачем договір купівлі-продажу транспортного засобу вчинений у письмовій формі, у ньому є підписи двох сторін продавця і покупця, проте він не засвідчений нотаріально і не є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація транспортного засобу, що підтверджує правомірність його придбання.
Момент вчинення вищезазначеного правочину відповідно до статті 210 ЦК України пов’язується із державною реєстрацією, тому він не є укладеним і не створює прав і обов’язків для сторін, а тому відсутні підстави вважати, що позивач набув право власності на автомобіль у встановленому законом порядку.
Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 27.06.2019 по справі № 331/3792/18 та у Постанові Верховного Суду від 30.09.2019 по справі № 683/2694/16-ц.
Суддя Вінницького районного суду
Вінницької області
Карпінська Ю.Ф.
_03_03.png)
